Поетичне відлуння «Час плине, а пам’ять залишилась…»

Україна – це територія гідності й свободи.  Після Майдану і до цих пір на території нашої держави немає спокою, розпочалися і продовжуються військові дії на Сході України, в ході яких втрачено  тисячі життів солдат та мирних  жителів.

Продовжуємо знайомити Вас з поезією сучасних українських поетів про жахливі ті події, які в трепеті та хвилюванні тримали весь народ цілих три місяці.

Не залишись осторонь і полтавські поети. До Вашої уваги Михайло Григорович Любивий, який вважає, що кожен має зробити свій внесок у перемогу.

«Зброя поета, -  говорить він – це слово, тому я повсяк час відчував, що мовчати не маю права. Треба писати, будити людську свідомість. Тому вірші народжувалися буквально слідом за подіями в країні».

Так народилася  15-а книга поета під назвою «Навала», яка дуже актуальна і сьогодні.

Усе від війни…

Це все від війни, від великого горя.

Тут черствіють люди.

В донецьких просторах

Кров ллється щодня, причаїлася смерть,

І битися треба, хоть круть ти, хоть верть…

До ран і до болю (хоч важко) звикаєш…

Та звикнути як, коли друзів втрачаєш,

З якими ще вчора їв кашу  і суп

З казанчика спільного?..

Рвав з ними пуп,

У землю вгризаючись, як у спасіння,

Пускаючи тут, під Горянськом, коріння…

І що для нас дощ?

Що – морози?

Що – грип?

Що долі лукавої стишення схлип?

Спимо ми тривожно під грім мінометів…

Ми мир захищаємо тут для планети!

За мир цей я мерзну щоденно в окопі…

Ти чуєш, Америко?

Чуєш, Європо?

Ми – сильні!

Ми вправні!

Ми станем побідно

Над краєм отецьким.

Над вільним.

Над рідним.

За правду воюєм – свята наша справа!

Живи, Україно, - велика державо!»

                              М.Любивий

  І ще один вірш Михайла Любивого із збірки поезії «Навала»

Я встану Вкраїно, із сонцем твоїм…

 

О мати Вкраїно, я землю твою

Зарошую кров’ю своєю святою…

Без страху вмираю за тебе в бою…

Не хочу я сліз, і не плач наді мною.

А хочу, щоб стали Донецьк і Луганськ,

Як і донедавна, свобідні й щасливі.

Щоб щезли, забулись і  Путінськ, і Хамськ…

Щоб шахти трудились, вагітніли ниви…

Не терня колюче, а зоряна путь,

Багряні троянди заступлять на чати…

Ті квіти вогнисті вінками сплетуть,

Щоб ними могили  бійців увінчати.

О мати Вкраїно, нехай я припав

До лона земного, мов зірване листя,

І в сні я почую під простором трав

Твоєї свободи грімке благовістя.

Розбудить мене голосним перегрім,

Й за тебе, моя чарівна, помолюся…

Я встану, Вкраїно, із сонцем твоїм,

  На смерть і життя свої благословлюся