Публікації

Показано дописи з Січень, 2022

«Євген Гуцало: «Закликаю почуттям і словом…»»

Зображення
До 85 річчя від дня народження Євгена Гуцала – талановитого майстра слова, українського письменника – шістдесятника, поета, прозаїка, новеліста і публіциста, лауреата Державної премії України ім.. Т. Г. Шевченка, літературної премії ім. Ю. Яновського – працівники центральної бібліотеки підготували книжкову викладку «Євген Гуцало: «Закликаю почуттям і словом…»». Література, підібрана бібліотекарями, відображає багатогранний талант і непросту долю Євгена Пилиповича. Євген Гуцало майстер найрізноманітніших жанрів української літератури. З – під його пера вийшло кілька десятків талановитих книг – це й реалістичні повісті, і химерні романи, і поетичні збірки, і блискуча публіцистика, та все ж вершиною його творчості вважають ліричну прозу. Саме за повість «Саййора» та збірку оповідань «Пролетіли коні» письменник у 1985 році удостоєний звання лауреата Шевченківської премії. Чудова проза Євгена Гуцала, кращі зразки якої представлені на книжковій викладці, не залишить байдужими читачів Х

"Петро Могила - провідник духовності в Україні" до 425-ї річниці від дня народження

Зображення
  Петро́ Моги ́ ла (21 (31) грудня 1596 — 1 (11) січня 1647) — український політичний, церковний і освітній діяч молдавського походження. Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі (1633—1647), екзарх Константинопольського патріарха. Архімандрит Києво-Печерського монастиря (з 1627). Петро народився в заможній і впливовій родині. У своїй діяльності він завжди робив наголос на освіті, книгодрукуванні й підтримці Православної церкви. Госпóдарська династія Могил була міцно пов’язана з Православною церквою, зокрема щедро фінансувала храми в Галичині, через що там цей рід шанували. У шлюбі Симеона Могили й Маргіт народилося шестеро синів в трьох доньок. Петро Могила був третім із синів. Коли Петрові було десять років, Симеон Могила загинув. Маргіт разом із дітьми була змушена переїхати до Речі Посполитої, а саме на Львівщину, де мала родичів і підтримку. Незабаром померла і вона. Опікуном Петра став магнат Станіслав Жолкевський, друга особа після короля Речі Посполитої Сигізмунда ІІІ