Нові книги від Українського інституту книги
Артур
Чарльз Кларк
— англійський письменник, вчений, винахідник.
Народився 16 грудня 1917 року в місті
Майнхед, графство Сомерсет. У 10 років Кларк вперше відкрив для себе фантастику
— саме тоді йому подарували номер журналу «Amazing Stories».
Закінчивши школу, в 1936 році він
переїхав до Лондона, де був прийнятий на посаду аудитора в казначействі й
вступив до Британської міжпланетної спільноти, яка однією зі своїх цілей
ставила пропаганду ідеї космічних польотів. Під час Другої світової війни
служив у Королівських ВПС, брав участь у розробці радарної системи для
спрощення навігації пілотів при складних погодних умовах.
У 1956 році Кларк разом зі своїм
другом Майком Вілсоном вирушив до Шрі-Ланки, де, отримавши місцеве
громадянство, прожив до самої смерті. На острові він досліджував і фотографував
морські глибини, що в майбутньому знайшло відображення в його численних книгах
про підводний світ і його мешканців.
Для робіт Кларка характерний
оптимістичний погляд на розвиток науки та освоєння космосу, а також Світового
океану. Він зображував майбутнє як утопію: з просунутими технологіями,
сприятливим екологічним середовищем і стабільною суспільною структурою. Темою,
що повторюється у творах Кларка, є ідея про те, що розвиток розумних видів у
кінцевому рахунку підніме їх на рівень, близький до божественного.
Кларку належить ідея створення системи супутників зв'язку на геостаціонарних орбітах, які дозволяють організувати глобальну систему зв'язку. Ця ідея згодом була реалізована й забезпечила створення у другій половині XX століття практично всіх глобальних систем комунікації, в тому числі Інтернету. Геостаціонарну орбіту також називають орбітою Кларка або поясом Кларка. У 1954 році Кларк у листі до директора відділу науки американського національного Бюро Погоди Гаррі Векслеру припустив, що орбітальні супутники можна буде використовувати для передбачення погоди. Ідея була підтримана і згодом реалізована.
Артур Кларк — лауреат премії Калінгі
за досягнення в популяризації науки (1961). Письменник видав грант, на якому
заснована британська літературна нагорода за кращий науково-фантастичний роман
— премія Артура Кларка.
«3001: Остання
одісея»
Космонавт Френк Пул виходить з
анабіозу та опиняється у XXXI столітті. Цивілізація змінилася до невпізнання.
Життя на орбітальній станції, космічні ліфти, обмін думками, нейрокомп’ютерні
імпланти, що моделюють віртуальну реальність, та найграндіозніше — можливість
«зберегти» людину на інформаційному носії. Однак чи можна «зберегти» цілу
цивілізацію, що раптом опинилася під загрозою знищення? 450 світлових років
тому, після стрімкої еволюції людства, моноліт ТМА-2 надіслав запит першій
цивілізації: «Що робити з людством?». У XXXI столітті надійшла відповідь —
знищити...
Коментарі
Дописати коментар