Нові книги від Українського інституту книги

Артур Чарльз Кларк — англійський письменник, вчений, винахідник.

Народився 16 грудня 1917 року в місті Майнхед, графство Сомерсет. У 10 років Кларк вперше відкрив для себе фантастику — саме тоді йому подарували номер журналу «Amazing Stories».

Закінчивши школу, в 1936 році він переїхав до Лондона, де був прийнятий на посаду аудитора в казначействі й вступив до Британської міжпланетної спільноти, яка однією зі своїх цілей ставила пропаганду ідеї космічних польотів. Під час Другої світової війни служив у Королівських ВПС, брав участь у розробці радарної системи для спрощення навігації пілотів при складних погодних умовах. 

У 1956 році Кларк разом зі своїм другом Майком Вілсоном вирушив до Шрі-Ланки, де, отримавши місцеве громадянство, прожив до самої смерті. На острові він досліджував і фотографував морські глибини, що в майбутньому знайшло відображення в його численних книгах про підводний світ і його мешканців.

Для робіт Кларка характерний оптимістичний погляд на розвиток науки та освоєння космосу, а також Світового океану. Він зображував майбутнє як утопію: з просунутими технологіями, сприятливим екологічним середовищем і стабільною суспільною структурою. Темою, що повторюється у творах Кларка, є ідея про те, що розвиток розумних видів у кінцевому рахунку підніме їх на рівень, близький до божественного.

Кларку належить ідея створення системи супутників зв'язку на геостаціонарних орбітах, які дозволяють організувати глобальну систему зв'язку. Ця ідея згодом була реалізована й забезпечила створення у другій половині XX століття практично всіх глобальних систем комунікації, в тому числі Інтернету. Геостаціонарну орбіту також називають орбітою Кларка або поясом Кларка. У 1954 році Кларк у листі до директора відділу науки американського національного Бюро Погоди Гаррі Векслеру припустив, що орбітальні супутники можна буде використовувати для передбачення погоди. Ідея була підтримана і згодом реалізована.

Артур Кларк — лауреат премії Калінгі за досягнення в популяризації науки (1961). Письменник видав грант, на якому заснована британська літературна нагорода за кращий науково-фантастичний роман — премія Артура Кларка.

«3001: Остання одісея»

Космонавт Френк Пул виходить з анабіозу та опиняється у XXXI столітті. Цивілізація змінилася до невпізнання. Життя на орбітальній станції, космічні ліфти, обмін думками, нейрокомп’ютерні імпланти, що моделюють віртуальну реальність, та найграндіозніше — можливість «зберегти» людину на інформаційному носії. Однак чи можна «зберегти» цілу цивілізацію, що раптом опинилася під загрозою знищення? 450 світлових років тому, після стрімкої еволюції людства, моноліт ТМА-2 надіслав запит першій цивілізації: «Що робити з людством?». У XXXI столітті надійшла відповідь — знищити...

Коментарі