Книжкова скарбниця

Пєтков Сергій Валерійович (нар. 1975) — український правознавець, доктор юридичних наук (2005 р.), професор (2007 р.) експерт в галузі теорії права, прав людини, історії держави і права, адміністративного права, адміністративного права, правоохоронної діяльності. Фахівець з адміністративно-правової реформи та захисту прав національних меншин, пенсіонерів, людей з інвалідністю. Представник школи публічного права — розробка новітнього законодавства на основі теоретичних надбань правової науки, постулатів римського права, міжнародного досвіду та напрацювань практичних органів. «Князь Святослав» У нарисі розглянуто один із міфів, пов’язаний з історією Середньовіччя на території Східної Європи. Міф про особистість Великого київського князя Святослава Ігоровича, згідно з яким: – його образ не зафіксувався в народній пам’яті, не збереглося легенд і переказів про діяльність Великого князя; – правитель Русі, швидше за все, літописний, книжковий персонаж, аніж народний герой; – діял

30 серпня  виповнюється ювілейних 100 років від  дня народження Павла Глазового . Письменника любили і до нині люблять за простоту, влучне, точне слово, в’їдливу сатиру, незважаючи на чини й обличчя. Його боялися і ненавиділи бюрократи, чиновники, злодюги та підлабузники. Кожен негідник бачив у його гуморесках особисто себе і скаженів від люті, що його викрили й вивели на чисту воду. Павло Глазовий був і завжди залишиться справжнім українським «сміхотерапевтом». Його творчість – гірка й прекрасна водночас правда про нас самих. Павла Глазового без перебільшення можна назвати патріотом своєї країни. Він ніс культуру в народ своїм дотепним словом. Його бентежила згубна русифікаційна політика. Вся гумористика та байкографія Павла Глазового свідчить про глибоку природність і необхідність сміху – зброї у людському житті. Його слово було могутньою зброєю — гострою, влучною, дошкульною. Було і назавжди залишиться в арсеналі нашого поступу, тяжкого, але нездоланного поступу вперед, до кр

27 серпня 2022 року виповнюється 120 років від народження одного      з      найвизначніших   романістів   української    літератури  ХХ століття Юрія Яновського. У 1922 році починаючий літератор надрукував свій перший вірш «Море». Саме тоді Юрій Яновський вчився відходити від стереотипів і шаблонів, шукав власну стежку. У1925-26р.р. Юрій Іванович працює художнім редактором Одеської кіностудії. Саме Яновський привів у кінематограф Олександра Довженка. Майбутнього письменника називали «добрим генієм українського кіно». Роман Юрія Яновського «Майстер корабля», написаний упродовж 1927-28р.р., наробив чимало галасу серед партійної критики. У 1930році виходить роман письменника «Чотири шаблі», в якому втілено ідею визвольного духу українського народу. У 1939 році Юрій Яновський отримує посаду головного редактора журналу «Українська література». Юрій Іванович залучає до співпраці найкращу творчу інтелігенцію, друкує твори Павла Тичини, Максима Рильського, Олександра Довженка, Івана Коч

Джанет Вінтерсон (нар. 27 серпня 1959, Манчестер) — англійська письменниця (роман, оповідання, фантастика, твори для дітей), сценаристка, журналістка, кінопродюсерка. Перша повість Джанет Вінтерсон написана в жанрі реалізму, а її подальші твори належать до жанру магічного реалізму і досліджують межі фізичного та реального світу, а також сексуальну ідентичність. Книги Вінтерсон нагороджені кількома літературними преміями, зокрема, орденом Британської Імперії за заслуги в літературній діяльності (2006). «Пристрасть» У цій захопливій, вишуканій книжці Європа часів наполеонівських війн стає місцем дії зворушливого любовного роману. Анрі — наївний французький солдат, який працює на кухні Бонапарта й обожнює цього завойовника, доки його зголодніла й недужна армія починає розпадатися. Втративши ілюзії, прагнучи дезертирувати з безлюдних позицій у сувору російську зиму, юний Анрі зустрічає Віланель, загадкову венеціанку, й закохується в неї. Пристрасть штовхає Анрі на безрозсудні пошу

Станіслав Комарек — чеський біолог, філософ, письменник, професор за спеціальністю «філософія та історія природничих наук». Автор понад 20-ти наукових і науково-популярних книжок, трьох романів та збірки поезії, а також численних публікацій у газетах і часописах. Лауреат премії Тома Стоппарда за есеїстику (2006). Вивчав біологію в Карловому університеті в Празі, потім емігрував до Австрії, де продовжив навчання і наукову діяльність у галузі біології, етології, антропології, філософії та історії природничих наук, а також психології та психоаналізу. Після повернення до Чехії 1990 року став співзасновником кафедри філософії та історії природничих наук на природничому факультеті Карлового університету, пізніше очолював її. Чимало його досліджень присвячено темі взаємозв’язку природних і культурних феноменів, психології та біології, а також історії розвитку поглядів на ці питання. Польові дослідження здійснював, зокрема, під час наукових експедицій — в Алжирі, Азербайджані, США, Перу,

Олексій Коваленко працює в Національному науково-природничому музеї НАН України, де займається науковими дослідженнями, проводить лекторії та освітні інтерактивні програми. У вільний від роботи час активно популяризує ботаніку — веде блог і Youtube-канал «Довколаботаніка», сторінку «Ботанік у кедах», пише для фейсбук-сторінки природничого музею, де розповідає про плазунів, яблука, мінерали й динозаврів, та низки інших науково-популярних платформ. Стати ботаніком Олексій вирішив ще у 6-му класі і відтоді своєї думки не змінював. «Вивчення рослин та щире захоплення ними — це одна з тих речей, які врятують світ. І як написано на моєму фамільному гербі “Не будь злюкою — вивчай ботаніку!”» — посміхається Олексій.   «Фрукти проти овочів. Чому кавун — не ягода, а томат — це фрукт» Перці й помідори — не овочі. Гречка — горішок. Вишня — не ягода. Усе своє життя, успішно проігнорувавши ботаніку, ми керуємося лише одним простим (і хибним) правилом: солодке — фрукт, а все решта — овочі.

15 серпня в Україні святкують  День археолога . Серед багатьох інших професій професія археолога особлива. Адже саме археологи відкривають нам повний різноманітності яскравий світ наших далеких і близьких предків, світ, який лежить в основі нашої сучасності. Всі знають, що будь-яку історію кожен може трактувати по-своєму, історію можуть «переписувати», можуть «переглядати», проливати на неї світло або відводити в тінь, але факти завжди залишаються фактами. Їх марно підробляти або ховати, спотворювати або заплутувати, так як Його Величність Час усе розставляє по своїх місцях, які й виявляє археолог. Саме фото фактам часів Скіфської давнини присвячені ілюстровані енциклопедичні видання «Золотий епос скіфів» та «Спадщина царя Аріанта» знавця української праісторії Миколи Гладкого. Унікальні матеріали видань автор досліджував особисто. Завдяки цим працям Україна часів Великої Скіфії постає перед нащадками розмальованим найсоковитішими фарбами полотном, яке наші талановиті предки наповнил

«Яблука достигли, гілля обважніло, Серпень на прощання ділиться теплом, Літечко зелене швидко пролетіло, Ну а після Спаса – осінь за вікном…» Вікторія Чорній   Серпень – благодатний місяць, коли українці збирають врожаї на полях, городах і в садах. Саме на серпень припадають особливі релігійні свята наших предків – три Спаси, кожен із яких має свою історію та традиції. Всі ці свята мають власні церковні назви, але в народі вони отримали спільне позначення - Спас. Усього таких свят три: Яблучний, Медовий та Горіховий.  Свято Спаса-врожаю зазвичай шанувалося в Україні. І це не дивно, бо це підсумок річної важкої праці, це цілковите закінчення жнив.  Наші предки крізь роки   понесли славні традиції та звичаї нашого народу, передаючи їх з покоління в покоління, і нашим обов’язком є вшановувати та передавати ці знання нащадкам. Тому, завітавши до нашої книгозбірні можна не тільки ознайомитися з різними   виданнями про народні звичаї та традиції, а й   дізнатися більше   про різ

Молодість – це прекрасний i неповторний період у житті  кожної людини. Це час запалу енергії, пошуків і відкриттів, творчості і натхнення, великих планів на майбутнє, любові та романтики.      Щорічно в усьому світі 12 серпня відзначається Міжнародний день молоді. Це особлива дата, яка пов’язана з майбутнім країни, перспективами і новими ідеями. Адже саме молодь є основною рушійною силою подій, які відбуваються сьогодні в Україні. Молоді військові та волонтери захищають нашу  країну від ворогів. Ми вдячні нашим героям за мужність, відвагу, самовідданість у боях на передовій. Бібліотеки не лишаються осторонь молодіжних справ. До цієї визначної дати у нашій книгозбірні підготовлено книжкову виставку-адвайзер «Молоді про молодь». Розділи виставки окреслюють коло інтересів молоді: освіта, здоров’я, культура, громадське життя, інтернет. До уваги користувачів пропонується література, яка буде цікавою сучасній молоді і всім тим, хто відчуває себе молодим. Запрошуємо переглянути книги, д

       С учасний світ створений для людей, які все роблять правою рукою - письмове і кухонне приладдя, двері і замки, комп’ютерні миші і багато іншого - саме для праворуких. Раніше людей, які писали лівою рукою, намагалися переучувати. Зараз же їх визнають ледь не геніями. Психологи вважають, що всі шульги володіють сильним характером і потужним творчим потенціалом. За даними статистики саме серед ліворуких є чимало нобелівських лауреатів, письменників та митців.  Список відомих людей, які все робили «однією лівою», вражає - Гай Юлій Цезар, Наполеон  Бонапарт, Вінстон Черчилль, Жанна д'А рк, Білл Клі нтон, Пабло Пікассо , Ніколо Паганіні , Альберт Ейнштейн , Ісаак Ньютон … . А серед письменників всіх лівшів і не перелічити, назвемо лише кілька найбільш видатних:  М.Твен, Ф.Кафка, Г.Х.Андерсен, Г.Уеллс, Л.Керролл, М.Матіос ...  Непоганий список чи не так? В Міжнародний день шульги працівники Центральної бібліотеки Полтавської міської територіальної громади бажають всім шульгам (

Майкл Остергольм — епідеміолог; директор Центру досліджень і політики в галузі інфекційних захворювань (CIDRAP); з 1992 до 1997 рр. входив у склад наукової ради Центрів з контролю та профілактики захворювань в США (CDC). Марк Олшейкер — автор нон-фікшн та художньої літератури; співпрацює з фахівцями у сфері криміналістики (зокрема з агентом ФБР Джоном Дуґласом), розвідки та охорони здоров'я, допомагаючи їм у написанні книг. Марк також є продюсером, режисером і лауреатом нагороди «Еммі».   «Смертельний ворог. Людство проти мікробів-убивць» Інфекційні захворювання є однією з найбільш смертоносних та найбільш імовірних причин занепаду людства. Бо ми теоретично здатні вплинути на такі ризики як можливість термоядерної війни чи зміна клімату; а ось поява нових вірусів і бактерій, які постійно еволюціонують швидше за нашу імунну систему, людині непідвладна. Проте, не поспішайте впадати у відчай: наслідки нових інфекційних хвороб можна звести до мінімуму, якщо знати, як до них п

День молоді – свято всіх, хто відчуває себе молодим не лише за віком, а й душею. Воно особливе та унікальне, бо саме такою є молодість. Це неповторна та відповідальна пора, коли людина вступає у самостійне життя, ухвалює свої перші власні рішення. Це той час, коли маленька перемога стає запорукою життєвого успіх, час пошуків та відкриттів, реалізації найсміливіших сподівань, мрій і надій, бажання діяти, дивувати світ своїми сміливими ідеями та досягненнями. Це свято дуже важливе для нашої держави. Адже саме молодь є основною рушійною силою позитивних змін та перетворень, які відбуваються в Україні. Молоді волонтери та військові з великим почуттям патріотизму та гідності захищають нині нашу рідну країну на передовій. За традицією ми мали відзначити свято 26 червня, але дата змінилася. Причина - ініціатива молодіжних рухів та організацій України та підтримка інтеграції української молоді до європейської спільноти. Тепер Україна відзначає це свято разом із усім світом - 12 серпня. Н

Світи у жанрі магічного реалізму створював відомий бразильський письменник Жоржі Амаду. «Магічний реалізм» - це не «фантастика» і не «фентезі». Магічний реалізм – це те, що відбувається тут і зараз: рамки реальності та магії розмиваються і читач інколи не може зрозуміти, які події є реальними, а які магічними. Жоржі Амаду написав близько 30 романів. За його книгами знято більше 30 фільмів, і навіть популярні в усьому світі бразильські серіали починалися теж із героїв його книг. «Лавкою чудес» назвав Жоржі Амаду один із найвизначніших своїх романів, лавкою чудес було і все його життя. Письменник був лауреатом премії «За зміцнення миру між народами»; жив в еміграції; на батьківщині було гоніння на його твори, а книги спалювали привселюдно. Проте Жоржі Амаду так і залишився майже єдиним творцем, що жив виключно за кошт від продажу своїх книг. Прах письменника за його заповітом було розвіяно серед коренів мангового дерева «аби допомагати йому зростати». Книги Жоржі Амаду мають винятков

Йорн Лієр Горст — один з найвідоміших норвезьких детективістів, переможець премій Nordic Noir Thriller of the Year 2018 року, Petrona Award for Best Scandinavian Crime Novel of the Year 2019 року. Його ім'я посідає перші позиції офіційних списків бестселерів Норвегії впродовж багатьох років. Колишній офіцер поліції і слідчий. Йорн Лієр Горст нині займається виключно літературною діяльністю. У Норвегії сумарний наклад його романів становить два мільйони примірників. Твори перекладені на 26 мов. «Код Катаріни» Катаріна зникла безвісти 24 роки тому. Щороку в день її зникнення головний інспектор Вістінґ навідує її чоловіка, якому так і не зміг допомогти і який за ці роки став йому майже другом. Вістінґ переглядає «захололу» справу і досі намагається розгадати код, який залишила в записці перед своїм зникненням жінка. Але цього року щось має змінитися. Зникла ще одна жінка, і чоловік Катаріни може бути до цього причетний. Вістінґ має його знайти і розвіяти свої підозри, або ж зіграт

Лінн Ульман – норвезька письменниця, літературна критикиня та журналістка. Батько письменниці легендарний шведський режисер Інґмар Берґман, мати — знана норвезька актриса Лів Ульман, тож сама вона зростала у творчій атмосфері, вела мандрівне життя поміж Норвегією, США та батьковим будинком на острові Форьо і згодом стала письменницею. Авторка шести романів, які завоювали чимало нагород і перекладені понад тридцятьма мовами. Лінн Ульман мешкає у Осло із чоловіком та донькою. «Бентежні» Це історія дитячої прив’язаності, підліткової незграбності та спроб знайти своє місце у чіткому, розписаному до хвилини батьковому світі. Лінн Ульман та її батько називали цю свою книжку роботою або ж проєктом. Це мала бути низка інтерв’ю, до яких вони взялися аж тоді, коли нитка розмови вже уривалася, а слова не трималися пам’яті. Через сім років після смерті батька диктофон знайшовся у скрині на горищі, а записи склалися в ностальгійну оповідь про дорослішання і старішання, про сім’ю та ідентичність