Бібліоравлик сумує за бібліотекою.

         Із давніх незапам’ятних часів у читальній залі нашої бібліотеки живе бібліотечний улюбленець равлик BOOK. Найулюбленіша страва – огірки. За них, як-то кажуть, продасть власну душу. Комунікабельний: як тільки береш на долоньку, він відразу виповзає  із свого прихистку. Потішно виставляє ріжки та починає зацікавлено вивчати територію. Ним милуються не тільки працівники, а й користувачі бібліотеки.  

Йому дуже подобається бібліотечне життя, особливо подорожі. Постійно намагаються вилізти зі свого будиночка та подивитися, що коїться за його межами. У бібліотеці, при першій-ліпшій можливості, равлик намагається непомітно залишити свою хатинку-акваріум і вирушити у подорож.  Равлик BOOK  дивував  щодня: уявіть наш  шок, коли одного дня виявили зникнення слимачка. Пошуки ледь не здалися марними, але любителя подорожей все ж знайшли: він тихенько виліз із тераріуму та відшукався на книжковій поличці, приліпленою догори ногами, чи то, пробачте, ногою. І не кажіть після цього, що равлики – повільні істоти… Пізніше він взагалі вирішив прогулятись по книгосховищу, напевно хотів дізнатися скільки літератури переведено на УДК. Оголошений був розшук. І його знайшли аж у другому кінці приміщення під батареєю.

           Але  раптом у бібліотеці (як і по всій країні) оголосили карантин. І на час карантину пішов гостювати до нашої колеги. Любов до бібліотеки та книги залишилася з ним назавжди. Хоч в гостях книг не так багато як в бібліотеці, але які ж вони гарні, як вони йому смакують. Одного разу равлику пощастило – хтось залишив на столі улюблену книгу BOOKа «Ті, що співають у терні» К. Маккалоу. Равлик забрався на книгу і… насолоджувався, насолоджувався, насолоджувався улюбленим запахом паперу. «Скоріше закінчився б цей страшний карантин, - повторював равлик, - щоб я повернувся до улюбленої бібліотеки».

«Скоріше закінчився б цей страшний карантин, говорять бібліотекарі, - тому що ми дуже сумуємо за улюбленими користувачами і за роботою в реальному часі».