Поетичне попурі «Поезія для мене – то є все»


     Ми пірнаємо у прозу, але часто забуваємо про поезію. Поети, як чарівники – добрі чи злі, грають словами, а разом з тим — і нашими почуттями. Буває смішно, місцями – сумно, іноді – байдуже… Та все ж сильні вірші завжди знаходять місце в серці та душі свого читача. Де ж її шукати, цю сильну поезію, яка залишить слід, а слова вкриють шкіру сиротами?
     Пропонуємо Вашій увазі 
поетичне попурі «Поезія для мене – то є все» 
де будуть представлені вірші на які варто звернути увагу.
     Може, хтось вміє кохати краще за поетів. Напевно, хтось вміє. Та хто ж зможе краще за них розповісти про любов?

 «В дні, прожиті печально і просто…»
В дні, прожиті печально і просто,
все було як незайманий сніг.
Темнооким чудесним гостем
я чекала тебе з доріг.
Забарився, прийшов нескоро.
Марнувала я дні в жалю.
І в недобру для серця пору
я сказала комусь: — Люблю.
Хтось підносив мене до неба,
я вдихала його, голубе…
І не мріяла вже про тебе,
щоби цим це образить тебе.
А буває — спинюсь на місці,
простягаю руки без слів,
ніби жду чудесної вісті
з не відомих нікому країв…
Є для серця така покута –
забувати скоріше зло,
аніж те, що мусило бути
і чого в житті не було.


Спини мене отямся і отям

Спини мене отямся і отям
така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій до струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу але вже не можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полум’ям згорю

Костенко Ліна


Далі буде…..

Коментарі