Марія Матіос : «Письменник має говорити правду»

Матіос Марія Василівна – поет, прозаїк, публіцист. Член Національної спілки письменників України (з 1986 р.) та Асоціації українських письменників. Заслужений працівник культури України (2008). Лауреат Національної премії України ім. Тарас Шевченка (2005).

Свої вірші Марія Матіос почала публікувати ще школяркою – у 15 років. Прозою дебютувала у 1992 році в журналі «Київ», де була надрукована її новела «Юр'яна і Довгопол». Передмову до публікації написав український письменник – Володимир Дрозд. 

Для поезій Марії Матіос притаманне органічне відчуття колориту рідного буковинського краю, вміння по-своєму сказати про минуле і сучасне народу, передати стан людської душі, закоханої в красу і неповторність навколишнього світу. Найкращі поезії – перейняті фольклорними мотивами. У багатьох, на перший погляд, пейзажних віршах, є щось більше, аніж живописання природи – в них олюднення природи і усвідомлення людини як її частки. У звичайних і буденних речах мисткиня знаходить високу поезію. Як зазначають критики, в них «звичайна жінка з маленьким сентиментом у душі» піднімається до жінки, що є «найсуспільнішою з усіх людей».

Якнайкраще свій талант Марія Матіос проявила у прозі – саме прозові твори прославили письменницю в Україні і далеко за її межами. На сьогодні вона вважається «найбільш плідною письменницею» України з часів Незалежності. 

Рекордсменом із перевидання у вітчизняних видавництвах є роман «Солодка Даруся» (2004), у якому розповідається про драматичну долю дівчини Дарусі та її батьків із невеликого буковинського села у довоєнні та повоєнні роки. Дмитро Павличко так відгукнувся на появу цього твору: «Ця річ уже сьогодні належить до видатних непроминальних творів». А Павло Загребельний зазначив: «Письменниця Марія Матіос романом «Солодка Даруся» сміливо і рішуче відкинула правила політичної обережності й суспільних табу – і на свій страх і ризик здійснила жорстоку мандрівку в наше криваве, й не менш жорстоке історичне пекло, в безодню, куди лячно зазирати». Роман «Солодка Даруся» витримав шість перевидань загальним накладом понад 200 тисяч примірників і вийшов окремими книгами польською, хорватською, німецькою, литовською, французькою, італійською, англійською та сербською мовами.

У книзі «Приватний щоденник. Майдан. Війна…» (2015) письменниця розповідає «свої історії про конкретні битви за дуже конкретних людей».  У книжковій  сагі «Букова земля» (2019) дія  розгортається протягом 225 років й охоплює історію п’яти відмінних за соціальним статусом, цінностями, прагненнями і мріями родин Буковини. Роман «Мами» (2023) знайомить з  долями п’яти різних жінок, яких об’єднує одне – найстрашніше, що може спіткати матір, – втрата єдиного сина. (У 2019 році в Марії Матіос загинув син   Назарій).

Разом з тим Марія Матіос іноді вагається, чи варто їй писати. «Часом не знаєш, чи Бог нагородив чи покарав тим словом… Іноді думаю: а на холеру я пишу ці книжки, якщо люди все одно дуріють, вар’ятіють? Але коли годинами простоюють в чергах за моїм автографом, то, значить, щось у тих книжках є», – зізналася письменниця під час одного з інтерв’ю. І додала: «У мене багато книжок, вони всі різні, але їх об’єднує те, що я люблю історію в людині й людину в історії. Мене цікавить, як людина поводить себе у пастці, як обирає свою дорогу, цікавить мотивація вчинків, поведінки… Я як письменник хочу вчити людей любити, а не ненавидіти. Я хочу, щоб люди були людянішими…».

До 65 річчя мисткині у центральній бібліотеці ПМТГ підготовлено перегляд літератури  «Марія Матіос : «Письменник має говорити правду».