17 квітня - день японської поезії хайку

Хайку – особливий вид японської поезії, коротенький вірш, який складається лише з трьох рядків. В японській культурі поезія хайку надзвичайно популярна, і являє собою велику культурну спадщину цієї унікальної країни. Мистецтво поезії хайку полягає в передачі великої гамми відчуттів та переживань людини. Поезія хайку появилась у середньовічній Японії як похідний жанр від іншого японського стилю поезії – ренга. Ренга з японської значить – нанизування строф і складається з двох рядків. Хайку значно многослівніша за ренгу (аж на цілий рядок!). 

Хайку заборонено писати на політичні, релігійні теми та на тему кохання.

Мацуо Басьо написав три правила доброго написання хайку:

«Сабі» (японською) — зосередженість, спокійна радість самотності;

«Сіфі» — усвідомлення гармонії прекрасного;

«Наусомі» — глибина проникнення.

Мацуо Басьо

Сто краєвидів за коротку мить

У запалі

Намалювали хмари.

***

Прощається весна!

Пташки голосять,

У риб — німотні сльози на очах.

***

Підмівши двір,

Збирався вийти з храму, —

Аж знову листя з білої верби!

            ***

Серпанок весняний.

Сливовий цвіт і місяць —

Завершений пейзаж!

***

Збирався на базар,

Та передумав.

На ясний місяць краще подивлюсь!

 

Одзакі Хосай

 На узбережжі

Ще раз озирнувся:

Моїх слідів – і тих уже нема!

***

Не можу нитку в голку устромити.

Що ж!

Помилуюсь небом голубим.

***

Ти ба! Якими білими стають

Підошви ніг,

Якщо відмити добре!

 

Йоса Бусон

 Яка відрада –

Через літню річку

Іти убрід з сандалями в руці!

***

Рогатий равлик

Рухається так,

Неначе ієрогліфи виводить.

***

Весняний дощ

На стрічці узбережжя

Дрібних молюсків стулки окропив.

***

Весна відходить!

Де ж я загубив,

Нехай і поганенькі, окуляри?

***

Гірська бджола

Сховалась від дощу

Під стріху дерев’яного палацу.

 

Кобаясі Ісса

Маленькі жабенята у траві

Під листям в жмурки

Між собою грають.

***

До матері

В негоду пригорнувшись,

Дитя заснуло.

 

Масаока Сікі

Мій рідний край!

І хоч куди погляну –

Повсюди гори усміхаються мені!

***

Весняний вітер

Сосни нахиляє,

Щоб замок краще бачити я міг.

 

Нацуме Сосекі

Такою ж крихіткою,

Як ота фіалка,

Хотів би народитись я на світ.

***

Усі мене неробою вважають

Та ще й негідником

Водночас нарекли!