Джек Лондон: Велич таланту й парадокси долі

Майбутній письменник народився 12 січня 1876 року в Сан-Франциско. При народженні одержав ім'я Джон Чейні, але вісім місяців по тому, коли мати вийшла заміж, став Джоном Гріффітом Лондоном. Негритянка Дженні Прентіс, яка нещодавно втратила дитину, стала для Джека не тільки годувальницею, а й прийомною матір'ю і всю свою невитрачену любов перенесла на маленького білого хлопчика. Джек Лондон завжди з теплотою і ніжністю згадував свою чорну матір.

Дитинство хлопчика пройшло в Сан-Франциско. Він багато читав, уявляючи себе героєм пригодницьких романів.  Джек став постійним відвідувачем місцевої публічної бібліотеки.

У 13 років підліток закінчив початкову школу, але до середньої школи ходити не міг: у родині не було грошей, щоб платити за навчання. А вже у 15 років Джек мав іти на фабрику, щоб матеріально забезпечити родину.

Юність Джека Лондона припала на часи економічної депресії і безробіття, матеріальне становище родини все гіршало. До двадцяти трьох років він перемінив безліч занять: був "устричним піратом" (браконьєром); інспектором рибальського патруля; матросом на шхуні; робітником на джутовій фабриці; заарештовувався за бродяжництво (брав участь у поході безробітних на Вашингтон); був старателем на Алясці під час "золотої лихоманки". Це були роки змужніння і набуття життєвого досвіду, що так знадобився Лондону у подальшій літературній діяльності.

У 1893 році Джек Лондон узяв участь у літературному конкурсі газети "Сан-Франциско колл". Його нарис "Тайфун біля берегів Японії" зайняв перше місце й приніс авторові перший гонорар — 25 доларів. Це спонукало юнака серйозно задуматися над подальшими перспективами. Життєвий досвід підказував, що людині фізичної праці важко, а інколи зовсім неможливо досягти успіху в житті, на противагу людині розумової праці, яка з роками не виснажується, а набуває розквіту, духовного розвитку. І Джек Лондон усвідомлено вирішує стати письменником. Для цього він займається самоосвітою, складає вступні іспити до Каліфорнійського університету й, навіть, успішно вчиться упродовж одного семестру (на більше не вистачало коштів).

Подальше життя талановитого юнака пов'язане з інтенсивною самоосвітою і нещадною творчою роботою, спрямованою на опанування тяжкої письменницької праці, виробленню особистого стилю. Цей період життя письменника дуже яскраво змальовано  у автобіографічному романі "Мартін Іден"(1909).

1896 рік круто змінив життя Джека Лондона: на Алясці було знайдено золото, почалася, так звана, золота лихоманка, в якій бере участь і молодий письменник. Йому так і не судилося знайти золото, але справжнім скарбом для Лондона стають особисті враження і досвід цього своєрідного краю, що знайшов відображення в подальших творах ("Біла Безмовність"). Аляска, стає літературним Клондайком письменника: він створює особистий, ні з чим незрівнянний світ важких випробувань, суворих природних умов, міцної людської дружби і любові, які долають будь-які перешкоди. Так звані  "Північні оповідання" принесли славу молодому автору.

У 1900році виходить перша збірка оповідань "Син вовка", потім друга — "Бог його батьків" (1901) і, нарешті,— роман "Дочка снігів" (1902). Джек Лондон стає всесвітньовідомим письменником зі своїм особливим стилем, неповторною манерою письма, оригінальною проблематикою. У наступні сімнадцять років він випускав по дві, навіть по три книги на рік. Секрет надзвичайної популярності Джека Лондона полягає, за словами відомого американського літературознавця Вана Віка Брукса, у  "свіжій, життєствердній інтонації" його творів.

Джек Лондон був одним з засновників анімалістичної традиції не тільки в американській, але і у світовій літературі. Зображення диких та домашніх тварин у Лондона позначається не тільки великою любов'ю до "братів наших менших", але й знанням світу тварин, їх поведінки і повадок. Найкращими серед анімалістичних творів, безумовно, були "Поклик предків" (1903), "Біле ікло" (1906), "Джеррі-островитянин" (1917), "Майкл, брат Джеррі" (1917). Собаки та вовки були найулюбленішими тваринами Джека Лондона (свій великий будинок у Місячній долині письменник назвав "Будинком Вовка").

Наприкінці життя Лондон тяжко хворів на уремію і для зменшення болів приймав морфій, кожного разу підвищуючи дозу. У ніч на 22 листопада 1916 року він був знайдений мертвим у своєму кабінеті в маєтку в Глен-Еллен (штат Каліфорнія). На нічному столику було знайдено ліки й папірець з розрахунками нової, більш сильної дози морфію, яка виявилась смертельною. Що це було — трагічна випадковість чи усвідомлений крок тяжко хворої людини — залишилось невідомо. Але якщо згадати роман "Мартін Іден" і останній вчинок головного героя, можна з великою долею впевненості говорити про самогубство великого американського письменника.

Майже все, про що писав автор побачене і пережити ним самим. Ось чому його  твори захоплюють і вражають, викликають яскраві емоції і невимушено змушують перечитувати їх знову! Усіх охочих опинитися у світі сміливих вчинків, благородних і мужніх почуттів, щирих і чесних стосунків між людьми запрошуємо  до Центральної бібліотеки ПМТГ, яка має значне зібрання творів Джека Лондона.