«Він був легендою ще за життя» (90 років від дня народження О.І.Білаша)

Про творчість та особистість Олександра Білаша, українського композитора і поета, народного артиста України, лауреата Національної премії України ім. Т.Г.Шевченка, було й буде сказано безліч теплих слів. Хоча, здається, слова тут вже недоречні. "Два кольори", "Ясени", "Сніг на зеленому листі" та ще понад дві сотні білашевих пісенних "дітей" - давно вже не просто вокально-інструментальні твори, не просто найпоказовіші музичні пам'ятники лірично-мажорної пісенності радянської доби. Цими мелодіями і зараз співає сучасна Україна.

Місце народження Олександра Білаша м. Градизьк, що на Полтавщині в співучій селянській сім’ї. Мати – Євдокія Андріївна – вважалася першою співачкою, а батько – Іван Опанасович – грав на балалайці, гітарі і взагалі на всьому, що рук потрапляло.

Свій перший концерт трирічний Сашко дав на саморобній гармошці на весіллі своєї тітки Мотрі. Малого гармоніста посадили на скриню, щоб він торгувався, приграючи на «інструменті». Але гармоніст так захопився грою, що забув і про весільний звичай і про свою роль «продавця».  Свати «купили» скриню за безцінь і понесли її разом з гармоністом, який грав щойно почуту пісню «Їхав козак за Дунай…»

Пізніше Олександр Білаш уже грав на баяні. Його виміняли за преміювальний велосипед батька. І грав він на ньому цілими днями доти, поки пальці не подерев’яніють. Любов до баяна він зберіг і надалі: вже будучи композитором, він брав до рук цей інструмент, а інколи навіть на концертах з ним виступав.

Цікаво, що Олександр Білаш починав свою музичну кар'єру як справжній народний музикант: грав, за власними словами, "не по нотах, а по весіллях", грав - і як грав! - виключно "по слуху", як десятки поколінь народних виконавців-самоуків.

         Ази професійної музичної освіти 16-річний О.Білаш отримав у Київській музичній школі для дорослих. Після музичної школи майбутній композитор вступає до Житомирського музичного училища, а згодом і до Київської консерваторії. Син колгоспного бухгалтера обрав для себе долю музиканта.

Довго і прискіпливо композитор шукав поетів, чиї натхненні вірші викликали б до життя новий пісенний шедевр. Не кожен поет-сучасник удостоївся честі бути "озвученим" самим Білашем. Музична творчість О.Білаша - це не тільки пісні та твори "малих форм". Одним із жанрів, до якого неодноразово звертався композитор, була опера.

Особливий інтерес становлять два зразки доволі рідкісного жанру моноопери: це "Балада війни" на слова І.Драча (1971) та "Сповідь білого тюльпана" за повістю Ч.Айтматова (1999). Ці твори продовжують лінію української камерної опери.

Ще одним крупним твором О.Білаша є ораторія "Вишневий вітер" на слова І.Драча "На смерть поета", присвячена Т.Шевченку (1989). Мало хто з композиторів ХХ ст. не оминув принад "десятої музи", і О.Білаш - не виключення. Ним створена музика до цілого ряду кінофільмів: "Катя-Катюша", "Роман і Франческа", "Сейм виходить з берегів", "Сон", "Бур'ян" та багато інших. Навряд чи хтось зараз може пригадати фільм "Роман і Франческа". Разом з фільмом щезла і музика. Проте шедевр Білаша - пісня головного героя Романа - живе і досі.

Отже, все-таки саме пісня є наріжним каменем у творчості композитора.

Олександр Білаш прожив цікаве і бурхливе творче життя. Митець отримав "всесоюзне" (цілий ряд почесний премій та відзнак) і, що найголовніше, всенародне визнання та справжню популярність. А це вже заповітна і часто нездійсненна мрія кожної творчої людини.

 Він своїм життям ніби поєднав цілі покоління української творчої еліти - поетів, письменників, літераторів, композиторів, виконавців... Біографії декого з них, наприклад, Д.Павличка та Д.Гнатюка, назавжди історично пов'язані з іменем українського пісняра.

Натхненні пісні Олександра Білаша назавжди залишаться музичними "представниками" золотої доби радянської естради. Вони й досі викликають щемливі ностальгічні спогади у людей старшого покоління.


Коментарі