«Живе в народі правда про війну…» (до дня народження Л.Г.Куколенко)

Сьогодні відзначає свій день народження сучасна українська літераторка – поетеса Лілія Гаврилівна Куколенко.

Лілія Гаврилівна – член Міжрегіональної спілки письменників України та Полтавської спілки літераторів. Має свої дві власні книги. Основна тема її творів – це тема війни, і це не випадково, адже поетеса відноситься до покоління дітей війни, на долю яких випало стільки горя та страждання. У своїх віршах та прозі вона пише про долі людей, які пережили всі страхи війни, про їх мужність та героїзм. Поезія авторки російськомовна.

МЫ ВЫШЛИ К ВОРСКЛЕ

Мы тайно по заросшим тропам,

Не дав опомниться врагу,

Внезапно к Ворскле вышли ротой,

В дубовый лес на берегу.

 И был он черный весь от дыма,

А уцелевшие дубы

Стояли здесь непобедимо,

Спасая от лихой беды.

 От нас узнал, прикрыл, приветил,

Хоть не стихал жестокий бой,

Нас обвевал горячий ветер,

Лес засыпал врага листвой.

 А дуб листвою обгорелой

Нам прошептал: - Спеши, мой друг!..

Полтава с горя почернела,

Вся извелась от тяжких мук.

 Она на встречу с нами рвется,

Своих нетерпеливо ждет

Полтава рядом – сердце бьется,

И рота бросилась вперед!

 Вже багато років Лілія Гаврилівна очолює Полтавський міський клуб ветеранів війни та праці, члени літературної студії якого друкують свої твори в збірці «Голос ветерана». В основному це твори учасників Другої світової війни чия молодість обпалена війною, їхні друзі назавжди залишилися юними, полігши на полі бою. У творах різних авторів перед читачами розкриваються відомі й досі невідомі сторінки війни, героїчні будні фронту і тилу, долі бійців, які встали на боротьбу з фашизмом.

«По горло мы сыты прошедшей войною,

Крещёны потерями, страшною бедой.

И роль этих дней в нас вцепилась когтями,

И в сердце живет, не уходит годами.

И часто мы смотрим годам тем вослед,

И нет нам покоя, забвения нет.

И пишем мы строчки, и души тревожим,

Забыть все потери мы так и не сможем.

Кровавые реки во снах еще видим,

Друзей фронтовых голоса еще слышим,

Об этом расскажем, об этом напишем,

Пока еще живы, пока еще дышим».

                            Л.Куколенко

 

Далеко не один рік літературна студія Полтавського міського клубу ветеранів війни та праці на чолі з Куколенко Л. Презентує добірки поезіїї «Голос ветерана»  нашій молоді, щоб вони не забували війну та знали якою ціною завойоване наше мирне життя.

Ми бажаємо Лілії Гаврилівні міцного здоров'я, довгих років життя і надалі ділитися своїми спогадами з нащадками.