«Не сплять мої дороги» до дня народження полтавської поетеси Ніни Гриб

Сучасна українська літераторка – поетеса, прозаїчка, гумористка Ніна Гриб відзначає свій день народження. Вона член літературної студії «Голос ветерана» та Полтавської спілки літераторів.

Понад 30 років  працювала викладачем української мови та літератури в Полтавському нафтовому  геологорозвідувальному технікумі. Писати почала дуже давно. Має власні добірки поезії для дорослих «Сутнє» та «Запах пізніх троянд», в яких яскраво виявляються характерні риси творчості: замилування рідною природою, теплота людських стосунків, добре, чуйне ставлення до малих і старих, до всього живого на землі.

Життя Ніни Федорівни неповторне і звичне, радісне і сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин.

Тож запрошуємо у поетичний світ поетеси:

«Бог дав мені аж два крила,

Щоб я могла літати.

Я все життя їх берегла,

Боялася зламати.

 

Лечу на них у вир життя,

Кружляю над землею.

І заглядаю в майбуття,

Вітаюся з зорею.

 

А опустившись на траву –

Радію, що людина.

Волошки сині в полі рву

І в гості йду до сина»

 Краплисто-сонячний віночок прекрасних оповідань, освітлених любов’ю жіночої душі, написала Ніна Федорівна Гриб для маленьких читачів. Свою першу збірку «Де спись сонечко?» вона присвятила своєму внукові Артемові, в якій він захоплено і трепетно іде стежинками пізнання світу, п’є неповторні чари дитинства.

Твори другої збірочки для дітей «В обіймах калини»  так глибоко дихають селом і дитинством, що мимоволі піддаєшся тим чарам, вірним кожному слову, щиро сумуючи над долею їх героїв.

Запрошуємо всіх бажаючих до нашої бібліотеки познайомити своїх дітей чи онуків з творами Ніни Гриб – світлими і простими, які легко сприймаються, але серйозні та повчальні за змістом та познайомитися з ліричними творами поетеси, які  налаштовують на позитив, тоді хочеться жити, любити і радіти цьому прекрасному життю.

«Люблю ходити тихими стежками,

Спочить люблю на теплім спориші,

Літати в мріях разом із пташками,

Розквітлий сонях стріти на межі.

 

Люблю у полі тихий шепіт жита,

У травах спів веселих цвіркунів.

Люблю, коли земля, дощами вмита,

Колише пролісок, що вже розцвів.

 

Люблю за руку в світ вести онука,

Читать йому про мудрість і дива.

Як тільки ранок у вікно постука,

«Люблю тебе!» - шепчу йому слова».

Бажаємо Ніні Федорівні Гриб міцного здоров’я, щастя, добра та творчого натхнення.