«Будівничий соборності наших душ» до 105-ї річниці від дня народження Олеся Гончара

 

«Собори душ своїх бережіть, друзі. Собори душ!»- писав Олесь Гончар у знаменитому романі «Собор». Відомий письменник та літературний критик, він став першим лауреатом премії ім. Тараса Шевченка(1962), очолював Спілку письменників України та був академіком НАН України. Життю та творчості Олеся Гончара присвятили книжкову виставку працівники центральної бібліотеки ПМТГ, яку так і назвали «Будівничий соборності наших душ». Виставка підготовлена до 105річниці від дня народження відомого майстра слова.

Народився Олесь Гончар (при народженні – Олександр Терентійович Біличенко) 3квітня 1918року в с. Ломівка Катеринославської губернії. Коли хлопчикові виповнилося 3 роки, померла мати. Вихованням дитини займалися бабуся і дідусь, які жили в слободі Суха Козельщанського району на Полтавщині.

З 1927року майбутній письменник навчався в Бреусівській семирічній школі та був записаний туди вже як Олесь Гончар, за дівочим прізвищем  матері.

У 1938 році вступив до Харківського університету на факультет філології. Також працював в обласній газеті в Харкові та пробував свої сили як письменник. До ранніх творів відносять оповідання та повісті «Черешні цвітуть», «Іван Мостовий» та інші.

У червні 1941року в складі студентського батальйону Олесь Гончар пішов добровольцем на фронт. З війни повернувся зі званням старшого сержанта. Після повернення додому продовжував писати.

Твори Олеся Гончара перекладені 67 мовами. Серед відомих творів – трилогія «Прапороносці», «Гори співають», «Тронка».

Найвідомішим твором письменника став роман «Собор», який вперше було опубліковано в журналі «Вітчизна». Саме цей твір літературні критики називали романом – застереженням. Застереженням перед наростанням тенденції моральної деградації суспільства. Основна ідея твору – пошуки духовності та людяності. Позитивні головні герої твору за будь-яку ціну прагнуть захистити та зберегти Собор як пам’ятку архітектури.

Питання збереження історичних пам’яток є дуже актуальним і нині. Особливо під час війни, коли російські окупанти знищують в Україні житлові будинки, школи, лікарні, дитячі садочки, а також храми та церкви, зневажаючи загальнолюдські цінності. Але спроби окупантів стерти з лиця землі все, що пов’язано з Україною, не зламали  нашої віри, свободи та волі до Перемоги. Українці були, є і будуть сильним і сміливим народом. А Собори ми відбудуємо. Головне – залишатися людяними та мати в серці віру.

Олесь Гончар ніколи не втрачав духовного зв’язку з своєю рідною Полтавщиною. Олесь Терентійович переймався збереженням українських пам’яток, української мови та літератури. Долучився письменник до багатьох проектів, зокрема з відновлення музею Івана Котляревського в Полтаві.  У Державному архіві Полтавської області зберігаються документи, які розповідають про перебування митця на Полтавщині, адже упродовж кількох десятиліть він зберігав творчі та дружні стосунки з багатьма краянами. Це і літературознавець Петро Ротач, це і гуморист Олександр Ковінька, це і актив обласної Спілки письменників.

Полтавці бережно ставляться до пам’яті свого видатного земляка. Щороку в селі Суха Полтавського (колишнього –Кобеляцького) району вирує традиційне щорічне «Зелене свято  Гончарового дитинства». Тут також діє літературно – меморіальний музей – садиба класика. У 2016 році ім’ям Олеся Гончара названа вулиця в м. Полтаві.

Бажаючих більш детально ознайомитися з творчістю Олеся Терентійовича Гончара запрошуємо до нашої бібліотеки. Література, представлена на книжковій виставці «Будівничий соборності наших душ», розкриває нові грані творчої спадщини письменника.

 

Коментарі