А місяць лютий, не такий вже лютий!

Лютий – останній зимовий місяць. Лютують морози і заметілі, звідси й назва лютий. Все довшими стають дні, все більше голубіє небо. Для місяця характерно все: заметілі, морози, сонце, вітри. Це прелюдія весни, пора сліпучого сонця. Місяць – зимобор, бо лютий бореться з зимою; вітродуй і завірюховій – через часті вітри і злі заметілі; снігоносій – сніг сіє і сіє без кінця і краю; крутень – за часті буревії й поземки, хуртовини і метелиці.

До вашої уваги добірка віршів про цей незвичайний місяць.

 

Лютий –місяць дуже лютий

Запитає ,в чому взутий?

 Виє хуга-завіюха,

Не пускає без кожуха.

 Але сонечко сміється,

Стиха до землі проб’ється,

Хоч частинку, хоч хвилинку,

А погріє її спинку.

  

                            А місяць лютий, не такий вже лютий!

                                   І сонце посміхнулося згори!

Південний вітер трохи вже забутий

Полоскотав заснулі явори.

Дволикий місяць - і такий мінливий,

Лютневий сніг весною вже пропах.

То завірюхи, то мороз, то зливи,

А небо - синє! мов казковий птах!

Міняються січневі панорами,

Зима згортає білі килими...

Як не крути - весна не за горами,

                              Бо місяць лютий - це кінець зими!

 Другий місяць зветься Лютий,

А лютує він тому,

Що на світі довго бути

Не доводиться йому.

Хоче Лютий, щоб на світі

Панувала вік зима.

 Та поволі сонце гріти

Починає крадькома.

Довші дні, коротші ночі.

 Гульк — уже й струмок тече!

Лютий враз як зарегоче,

 Знов морозом припече.

Та як здійме враз хуртечу,

Як засипле снігом дах!

Люди добре топлять печі,

Щоб не змерзнуть у хатах.

Та здаля вже крок по кроку

Йде весна, веселий час.

 І, розгніваний, до строку

Лютий геть тіка від нас.

(Н. Забіла)

        Вже сонце над землею що новий день, то вище.

Північний лютий вітер не так зловтішно свище.

Поглянь! З дахів спадають скупі, замерзлі сльози.

І соком повнять тіло ослаблі верболози.

Зима хоча й береться, але безсила нині,

Бо вже весна проснулась, розкривши очі сині.

(Лідія Кир′яненко)