"І благословен я був між золотим сонцем й зеленою землею" (М. Коцюбинський) - 160 років від дня народження Михайла Михайловича Коцюбинського (1864-1913), українського прозаїка, громадського діяча

Михайло Коцюбинський народився у Вінниці 17 вересня 1864 року в сім'ї дрібного службовця. Його дитинство було нелегким: навчання в духовному училищі, втрата батька та хвороба матері змусили юнака взяти на себе турботу про сім'ю. Незважаючи на скрутні обставини, він не полишав прагнення до знань і творчості.

З 1886 року Михайло дає приватні уроки, а згодом складає іспити на вчителя, проте його політичні погляди викликають підозри жандармерії. Паралельно Коцюбинський активно пише, і його творчий шлях набирає обертів. Подорожі до Бессарабії та Криму надихають його на створення яскравих оповідань, таких як «Для загального добра» та «В путах шайтана».

З 1898 року він переїжджає до Чернігова, де працює в статистичному бюро і бере активну участь у громадському житті міста. У цей час Коцюбинський створює свої найвідоміші твори. Його майстерність у художній прозі та глибокі психологічні образи стають відомими не лише в Україні, а й за її межами.

Повість «Fata morgana» відображає соціальні зміни в українському селі перед революцією 1905 року, а «Дорогою ціною» змальовує боротьбу селян за свободу, наповнюючи розповідь символічною боротьбою за волю. У своїй новелі «Intermezzo» письменник виразив глибокий внутрішній світ людини, що шукає спокою та гармонії з природою, але зрештою повертається до боротьби з натхненням і силою.

Однією з найяскравіших робіт Коцюбинського стала повість «Тіні забутих предків», яка відображає багатий світ гуцульських вірувань, звичаїв та природи Карпат. Цей твір увійшов до класики української літератури, як і вся творчість Коцюбинського – поета життя, світла і людських почуттів.

Михайло Коцюбинський помер 12 квітня 1913 року, залишивши після себе безцінну літературну спадщину. Його роботи, наповнені символізмом, глибиною і ніжністю, продовжують жити в серцях багатьох поколінь.