Нариси біографії "Україна – життя моє"

5 червня 2020 р. минуло 95 років з дня народження Миколи Плав’юка – багаторічного Голови ОУН, останнього президента УНР на вигнанні.

Народився останній глава уряду УНР Микола Васильович Плав'юк (1925-2012) в селянській родині у с. Русів Снятинського повіту на Станіславщині (нині Івано-Франківська область). Навчався в Русівській публічній загальній та Снятинській середніх школах. Під час Другої світової війни Микола брав участь у підпільній роботі, з 1941 перебував у лавах юнацтва ОУН, у 1943 закінчив Снятинську державну торговельну школу.  З 1944 опинився в Австрії та Німеччині. 

 У 1946 закінчив українську гімназію в Мюнхені, а у 1949 отримав диплом Мюнхенського університету з економіки. З 1948 був активістом скаутського руху «Пласт». З 1949 член студентського ідеологічного товариства національного солідаризму «Зарево». У тому ж році емігрував до Монреалю (Канада) і став активним членом української діаспори Канади, де у 1954 році закінчив Університет Конкордія в Монреалі, після чого розпочинає свою професійну кар'єру в компанії «Ессекс Пекерс» де поступово просувається службовими сходинками до президента цієї компанії.

У 1964-1979 роках Микола Плав'юк – член ПУН. Провід українських націоналістів з 1927 року був органом для координації діяльності українських націоналістичних організації, а 1929 року став керівним органом Організації українських націоналістів. З 28 січня до 3 лютого1929 року у Відні відбувся Перший Великий Збір ОУН, відомий як Конгрес українських націоналістів. На ньому було проголошено створення ОУН на чолі з полковником Євгеном Коновальцем, озвучені загальні світоглядні засади, політичне бачення ситуації та устроєві форми організації. Тоді ж ПУН став керівним органом ОУН.

У середині 1960-х років Плав'юк був одним з організаторів Всесвітнього конгресу вільних українців. У 1967-1969 роках був його генеральним секретарем, потім віце-президентом (1973-1978 роки) і, нарешті, президентом (1978-1981 роки). У 1993 році назва була змінена на сучасну - Світовий Конґрес Українців. Представляє інтереси понад 20 мільйонів українців у діаспорі.

У 1989 роцi на сесії УНРади Микола Плав'юк був обраний віце-президентом УНР в екзилі, а невдовзі, після смерті Миколи Лівицького, перебрав на себе повноваження президента УНР. Під час урочистого засідання Верховної Ради України в Києві Президент УНР Микола Плав'юк передав грамоту Державного Центра УНР Президентові України Леонідові Кравчуку із взаємоузгодженим твердженням, що Українська Незалежна Держава, проголошена 24 серпня 1991 року є правонаступницею Української Народної Республіки.

Праці:

Україна – життя моє, т. 2: Особисто причетний: Вибрані статті і промови. К., 2002.

Література:

Городиський З. Громадсько-політична біографія Миколи Плав'юка. "Самостійна Україна", 1984, ч. 1

Марунчак М. Біографічний довідник до історії українців Канади. Вінніпег, 1986

Виноградник Т. Нащадки Василя Стефаника. Івано-Франківськ, 2001

Бабієва А. Плав'юк Микола Васильович. В кн.: Хто є хто на Івано-Франківщині: Видатні земляки. К., 2002

Терен В., Хорунжий Ю. Від селянського сина – до державника. В кн.: Микола Плав'юк: Україна – життя моє, т. 1. К., 2002

Танюк Л. Слово пошани до Миколи Плав'юка. В кн.: Плав'юк М. Україна – життя моє, т. 2: Особисто причетний: Вибрані статті і промови К., 2002

Недужко Ю. Українська діаспора в процесі відновлення державної незалежності України (середина 40-х – початок 90-х років ХХ століття). Луцьк, 2009.