Майк Йогансен – знищена зірка Розстріляного відродження

 

20–30-ті роки XX століття – період розквіту та злету української культури, який подарував Україні велику плеяду унікальних поетів, прозаїків, драматургів. Їхні твори були представлені в різних жанрах і стилях.

Одним із яскравих представників нової літератури був Майк Йогансен. Його ім’я не так давно було відоме лише літературознавцям, а не широкому загалу. В наш час це ім’я  входить до скарбниці української літератури, і читачі відкривають для себе творчість письменника.

Він міг би стати здібним лінгвістом, бо мав великий талант до вивчення мов, але юнака також цікавило багато речей, і недарма його називали «людина-оркестр». Його талант був багатогранним – філософ, поет, завзятий мисливець, футболіст, шахіст, більярдист і цей перелік можна продовжувати. Цікавився і точними науками.

«За все моє життя я не знав людини, талановитішої від Майка Йогансена. Мова – саме про талант. Жодне інше визначення не може характеризувати Йогансена: ні освічений, ні культурний, ні ерудит абощо. Майк був саме талант і ніщо інше. Він знав дуже багато, але не був знавцем у будь-якій царині життя. Його загальна освіченість була практично безмежною….» - так писав у спогадах  Юрій Смолич.

Михайло Гервасійович Йогансен народився 28 (16 за ст. ст.) жовтня 1895 року в Харкові. Батько його, Гервасій Андрійович (Гайнріхович) Йоганнсен, походив із остзейських німців.  Мати, Ганна Федорівна Крамаревська, випускниця Першої жіночої Маріїнської гімназії в Харкові.

Вищу освіту юнак отримав на історико-філологічному факультеті Харківського університету. Після університету він занурюється в літературне життя, яке неймовірно вирує в Харкові. Створюються численні літературні організації, лунають літературні дискусії, відбуваються творчі пошуки нових стилів  і жанрів. Майк бере активну участь у створенні та діяльності об’єднань «Гарт» і ВАПЛІТЕ (Вільна Академія Пролетарської Літератури). За його ініціативи з’явилися літературні альманахи «Літературний ярмарок» і «Універсальний журнал», який він назвав «радісне дзеркало нашої бадьорої епохи»

У 1921 р. він заявив про себе, як поет, збіркою «Д’горі». За сімнадцять років творчої діяльності видав вісім книг віршів. Крім того, Йогансен був автором одного з перших в Україні пригодницьких романів, це – «Пригоди Мак-Лейстона, Гаррі Уперта та інших». Протягом року роман витримав десять перевидань у 100 тисяч примірників. Одним із його захоплень були мандри, і саме про подорожі йдеться в іншому його романі, не менш популярному, «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швейцарію» – це поетична і романтична розповідь про Харківщину.

Любов до природи та до братів наших менших сприяла створенню низки казок і оповідань для дітей («Жабка», «Кіт Чудило»,  «Джан», «Хитрі качки», «Старий вепер» та інші). Йогансен був автором одного із перших підручників української мови.

І в своїх віршах, і в прозі, і в теоретичних статтях Йогансен намагався підняти українське слово до європейського рівня.

Окремо можна виділити його діяльність перекладача. Йогансен знав старогрецьку, латину, німецьку та французьку мови. Самотужки оволодів англійською й іспанською, непогано знав скандинавські та слов'янські мови. Він перекладав твори Фрідріха Шиллера, Вільяма Шекспіра, Едґара  По, Редьярда Кіплінга, Герберта Веллса та інших.

За сімнадцять років творчої діяльності видав вісім книг віршів, десять книг прози, чотири книги для дітей і дві з літературознавства.

Майк Йогансен міг зачарувати своєю ерудицією, вмінням вести бесіду і розповідати вигадані та невигадані історії. Його друг, письменник Юрій Смолич писав так: «…розмова, в якій брав участь Майк, то була справжня насолода – про що б він не говорив. Іскристий, блискучий розум Майка, його всебічний, всеохоплюючий талант, його щедрота в розсипанні перлів розуму і таланту, в марнотратстві їх – чарували: з Майком можна було говорити день і ніч».

І взагалі Йогансен – це людина, яка могла звичні речі зробити цікавими, він творив романтику буднів, і вся його творчість – це про любов до життя. Жив він весело, іскристо та цікаво.

Але доля була для нього трагічною. На жаль, сталінська тоталітарна система майже не залишала таким неординарним особистостям шансів вижити. Майка Йогансена заарештували 18 серпня 1937 року в Харкові, а приблизно через три місяці – 27 листопада розстріляли у Києві як учасника «української націоналістичної терористичної організації».

На допитах письменник тримався гідно: «Я говорив, що Остап Вишня – ніякий не терорист, – свідчив Йогансен на допиті 16 жовтня 1937-го, – що саджають людей безневинних у тюрми. Я стверджував, що арешти українських письменників є результатом розгубленості й безсилля керівників партії і радянської влади».

Радянська влада знищувала людей, які були українцями по духу, творили українську культуру та літературу. Зараз ми повертаємо свою спадщину, поповнюємо скарбницю забутих імен визначних митців.

А нас, тих, що знали зарані пісню,

Заспівають у трави, квіти й коріння,

Вітерець хвильовий пролетить і свисне,

Тичину блакитний елан оповине.

Закиває лісними очима сосюра,

І знайдеться десь перекручений корінь,

Такий незграбний, такий чудернацький і бурий,

Що для нього назвищ не стане тих,

Ще раз полізуть в історію

І наречуть йому химерне наймення:

– Література.

                  М. Йогансен