« І всі мої думки на Україні…» Дм. Яворницький

 

     6 листопада виповнюється 170 років від дня народження видатного історика, етнографа й археолога Дмитра Яворницького. Народився Дмитро Іванович в селі Сонцівці Харківського повіту в родині псаломщика і селянки. Навчався у Харківському університеті на історико-філологічному факультеті. Слухав лекції Олександра Потебні та Миколи Сумцова, вільнолюбні ідеї яких справили вплив на формування світогляду Яворницького в умовах заборони царським урядом українського слова та переслідувань українських діячів культури.

     По закінченні університету був залишений як обдарований студент позаштатним стипендіатом для підготовки до професорського звання. З 1897 року, відмовившись від офіційно запропонованої на факультеті теми з загальної історії, починає студіювати історію Запорожжя. У 1881—1882 роках вийшла перша його праця — "Виникнення і будова Запорозького Коша", за що його було позбавлено університетської стипендії. Дмитро Яворницький здійснює експедиції по місцях Запорозької Січі. З весни 1884 року читає серію публічних лекцій під назвою "Про запорозьких козаків", бере участь у роботі Історико-філологічного товариства разом з О.Потебнею, М.Сумцовим, Д.Багалієм, П.Єфименком.

    1884 року університетське начальство за відверте українофільство звільняє Яворницького з посади в університеті. Позбавлений засобів до існування і можливості займатися улюбленою працею, 1885 року він переїжджає до Петербурга, де знайомиться з І.Рєпіним, О.Сластьоном, Д.Мордовцевим, М.Микешиним, пише низку статей з історії Запорожжя,  викладає історію в кількох навчальних закладах. 16 червня за політичну неблагонадійність Дмитра Яворницького знову позбавлено права викладати і звільнено з роботи.

  У 1888 року Дмитро Іванович опублікував двотомник "Запорожжя у залишках старовини і переказах народу" та "Збірник матеріалів для історії запорозьких козаків". Навесні 1892 року виходить перший том "Історії запорозьких козаків", а невдовзі Яворницького посилають у трирічне відрядження, а фактично висилають у Середню Азію, де він працює молодшим чиновником особливих доручень при туркестанському генерал-губернаторі. 

    З 1897 року власті дозволили Дмитру Яворницькому жити в Москві, де він стає приват-доцентом Московського університету. 1902 року захистив у Казанському університеті магістерську дисертацію. Пізніше Дмитро Іванович працював директором Музею старожитностей Катеринославської губернії.

   З 1927 року — відповідальний керівник експедиції з виявлення старожитностей під час будівництва Дніпрогесу. До останніх днів життя завідував Дніпропетровським історичним музеєм, брав участь у численних експедиціях по місцях Запорозької Січі. Крім фундаментальної "Історії Запорозьких козаків" у трьох томах (1892—1897), Дмитро Іванович написав ще понад двісті праць, присвячених, здебільшого, українській історії. Виступав також як поет і прозаїк, уклав "Словник української мови". З 1929 року — дійсний член Академії наук УРСР. Помер Дмитро Іванович Яворницький 5 серпня 1940 року. Поховано видатного вченого у Дніпропетровську, на території створеного ним музею, що носить його ім’я.

   Дмитро Іванович Яворницький був людиною надзвичайно різнобічних інтересів, ініціативним і невтомним трудівником на ниві національної культури. З його іменем насамперед пов’язана подвижницька праця із збирання, дослідження й популяризації історії запорозького козацтва. Він залишив помітний слід як археолог, етнограф, фольклорист, лексикограф. Праця над темами з історії українського козацтва в умовах дії в Росії Емського та Валуєвського указів про заборону української культури була виявом його патріотизму та громадянської мужності. Усе, що вийшло з-під пера невтомного дослідника, позначене його особливою любов’ю до історії Запорожжя.

    До останніх днів вчений дотримувався свого життєвого кредо: "Працюй, працюй, не вдивляючись уперед і не озираючись назад; працюй, не чекаючи нізвідки і ні від кого ні нагороди, ні подяки; працюй, поки служать тобі руки і поки б’ється живе серце у твоїх грудях; працюй на користь свого народу і на користь своєї Батьківщини..."