"Царівна української літератури" - літературний портрет до 160 років від дня народження О. Кобилянської, української письменниці

«Усі мої думки тобі, народе вільний,

І пісня серця, музика душі тобі!»

              Ольга Кобилянська

27 листопада 2013 р. відзначається 160-річчя від дня народження О. Ю. Кобилянської, української письменниці демократичного напряму, автора повістей, численних оповідань, новел, нарисів про життя буковинського селянства та інтелігенції, громадсько-культурної діячки.

Ольга Юліанівна Кобилянська народилась 27 листопада 1863 року в містечку Гура-Гумора на Південній Буковині (тепер Румунія) в родині дрібного службовця. У багатодітній збіднілій шляхетській родині (7 дітей) Ольга була четвертою дитиною. Батько, Юліан Якович Кобилянський, працював на посаді судового радника. Мати, Марія Йосипівна Вернер, походила із німецько-польського роду.

Дитинство і юність пройшли в румунсько-німецьких містечках Гура-Гумора, Сучава, Кімполунг, а також у селі Димка. У зв’язку з переведенням батька по службі родина часто переїжджала з місця на місце. Із 1901 року і до кінця життя жила в Чернівцях. Закінчила чотирикласну німецьку школу, оскільки у 60–80-х роках ХІХ ст. українських шкіл у Південній Буковині не було. Продовжити навчання не мала змоги через нестачу грошей для оплати. Глибокі знання Ольга Кобилянська одержала шляхом самоосвіти. У родині розмовляли переважно польською та німецькою мовами, але батько подбав про те, щоб дочка приватно вивчила й українську мову. У підлітковому віці почала писати вірші німецькою мовою. У 1880 р. Ольгою Кобилянською було написано перше німецькомовне оповідання «Гортенза, або нарис з життя однієї дівчини». Німецька мова і культура позитивно впливали на розвиток творчої особистості. Вони давали змогу їй долучитись до загальнолюдської культури. «Найбільший вплив з чужих літератур, – згадувала Кобилянська,- мав на мене швейцарець Готфрід Келлер, в молодших літах - німецька повістярка E. Марлітт, до котрої я в запалі листи писала, очарована її чудовим стилем, а Гейне читала я постійно». Але для того, щоб утвердитися українською письменницею, треба було добре знати не тільки українську мову, а й літературу. І з кінця 80-х років увага письменниці зосереджується на житті та культурній спадщині українського народу.

Друкуватися почала в 90-х роках. У 1894 році вийшов перший твір Ольги Кобилянської – повість «Людина», написана українською мовою і надрукована у львівському альманасі «Зоря». Це була перша спроба розкрити проблему емансипації жінки, її принижене становище у суспільстві. У цей же період були опубліковані повість «Царівна», новели «Жебрачка», «Природа», «Аристократка». «Царівна» була позитивно оцінена І. Франком: «Се перша у нас повість, основана не на інтригах та любовних пригодах, а на психічній аналізі буденного життя пересічних людей». У тому ж 1894 році Ольга Кобилянська бере участь у створенні «Товариства руських жінок на Буковині», обґрунтувавши мету цього руху в брошурі «Дещо про ідею жіночого руху». Вона активно виступає за рівні права чоловіка й жінки, порушує питання про тяжке становище жінки.

Доля жінки – головна тема творчості письменниці. Один із її найкращих творів про кохання – це романтична повість «У неділю рано зілля копала». В основі повісті лежить тема пісні-балади «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Практично через усю творчість О. Кобилянської проходить тема морально-етичних проблем життя інтелігенції: від ранніх творів до роману «Апостол черні». Ще однією з найважливіших тем творчості письменниці було правдиве зображення життя села. Повість «Земля» – стала видатним явищем не тільки української, а й світової літератури. Твори Ольги Кобилянської  перекладені німецькою, польською, чеською мовами.

Цікаво, що Ольга Кобилянська підписувалася «Кобиляньска», бо саме таке написання започаткував її батько. Була особисто знайома з Лесею Українкою.

Вона мріяла побачити море, але мрія її так і не здійснилася. Також Ольга бажала стати професійною актрисою, але надала перевагу літературі.

Ольга Кобилянська мала прийомну дитину (позашлюбну доньку одного з братів) і в похилому віці розповідала чудові казки своїм онукам. Письменниця мала гарну пам’ять і могла декламувати твори з «Кобзаря» кілька годин.

Ольга Кобилянська дуже кохала Йосипа Маковея, але той не відповів на її почуття. За давньою легендою, дівчина, яка знайде едельвейси, буде дуже щасливою і матиме міцну та велику родину. Ще маленькою дівчинкою Ольга назбирала ці квіти на крутих схилах, та це повір’я так і не справдилося. Але цей гербарій був завжди з нею.

Основними  книгами  для життя Ольга  Кобилянська вважала  Євангеліє, «Фауст» Гете та твори Тараса Шевченка.

Улюблена порада письменниці – завершувати кожен день книгою.

Померла Ольга Кобилянська 21 березня 1942 року в Чернівцях.

Більш детально ознайомитись із життям та творчістю видатної письменниці можна, звернувшись до її творів і літератури про неї, представлених на перегляді «Царівна української літератури» до 160-річчя з дня народження української письменниці, громадсько-культурної діячки. За спостереженнями  Д. Павличка, читач і сьогодні приходить до  творів Ольги Кобилянської "по естетичну насолоду і по знання жіночого характеру, адже ж вона створила цілу енциклопедію жіночої душі". Працівники бібліотеки запрошують користувачів переглянути представлену літературу та поринути в епоху, коли жила і творила «Гірська орлиця», «Буковинська цариця» та «Пишна троянда в саду української літератури» - Ольга Юліанівна Кобилянська.