Вірші про осінь від українських поетів

            Осінь, гарна молодиця

Розгулялась, веселиться,

Прикрасила все барвисто

І шипшинове намисто

Одягла собі на шию...

Та чого тільки не вміє

Осінь, щедра господиня!

Гарбузи, картоплю, дині,

Все зібрала із городу.

 

Не забула й про погоду:

Заховала у тумані

Сад, де яблука рум'яні.

Там, де груші соковиті

Зранку дощиком обмиті,

Листя жовте розтрусила,

Де береться в неї сила?

Осінь гарна молодиця...

Літо нам вже тільки сниться.

(Тамара Шевченко)

 

 

Осінь – у барвистому намисті.

Як циганка – з бубоном в руці.

                            Поцілунок – чистий і вогнистий

на моїй зоставила щоці.

 Не забуду: вчора в бубон била,

танцювала, дика і палка,

і, немов на картах, ворожила

на кленових зоряних листках.

 Я платив грошима їй немало,

потім серце вийняв – і віддав,

і вона мені тебе вгадала

так, як я того і забажав.

 Де циганка? Де відьомські коси

у стрічках, квітках і дукачах?..

Так, тебе наворожила осінь

на кленових зоряних листках…

(Євген Гуцало)       

 

 

Красива осінь вишиває клени         

Червоним, жовтим, срібним, золотим.  

            А листя просить: – Виший нас зеленим!

Ми ще побудем, ще не облетим.     

 А листя просить: – Дай нам тої втіхи!  

Сади прекрасні, роси – як вино.       

 Ворони п'ють надкльовані горіхи.      

А що їм, чорним? Чорним все одно.   

(Ліна Костенко)