Микола Міхновський (до 150-річчя від дня народження)

Микола Міхновський — український політичний і громадський діяч, адвокат, публіцист, організатор війська, перший ідеолог українського націоналізму та самостійницької течії в українському русі початку ХХ століття.

Народився 31 березня 1873 року в селі Турівка, Полтавської губернії. Був нащадком старовинного козацького роду. Його батько був знавцем українського фольклору, тож і сина навчив старовинних дум та пісень.

Він був членом Революційної української партії (РУП) і написав для неї програму «Самостійна Україна», яка дуже актуальна і сьогодні: “Доки хоч на однім клапті української території пануватиме чужинець, всі покоління українців йтимуть на війну”, 1900 рік.

В ній вперше була проголошена ідея державної незалежності України.

Робота «Самостійна Україна» побачила світ у Львові навесні 1900 року. В основі її тексту була покладена промова, яку Міхновський виголосив у Полтаві й Харкові під час Шевченківських свят того ж року. «Самостійна Україна» стала своєрідною програмою для Революційної української партії (РУП.

Проголошені в ній гасла вносили революційний перелом у політичну думку тогочасної української інтелігенції. Ідея самостійності не пов’язувалася із "законами суспільної еволюції", а видавалася з історичних традицій української нації, її інстинкту самозбереження, невід’ємних прав України на незалежне життя, з волі, завзяття, прагнення до незалежності народу, особливо — нового покоління інтелігенції.

Основна ідея брошури — "Одна, єдина, нероздільна, вільна самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ". М.Міхновський виступав за повернення українцям прав, визначених Переяславською радою 1654, з розширенням впливу на етнографічну українську територію. Він виступив проти марксистської теорії класової боротьби, наголосивши, що "не класи, а нації стають до революційного змагу". Державну самостійність вважав головною умовою існування нації, а національну незалежність — національним ідеалом у сфері міжнаціональних відносин.

Микола Міхновський не вів щоденник і не залишив спогадів, а власні правила життя лаконічно окреслив у “Десятьох заповідях Української народної партії”. 

Десять заповідей УНП
(подається за оригіналом 1904 р.):

1. Одна, єдина, неподільна, від Карпат аж до Кавказу самостійна, вільна, демократична Україна – республіка робочих людей.

2. Усі люди – твої браття, але москалі, ляхи, угри, румуни та жиди – се вороги нашого народу, поки вони панують над нами й визискують нас.

3. Україна для українців! Отже, вигонь звідусіль з України чужинців-гнобителів.

4. Усюди й завсігди уживай української мови. Хай ні дружина твоя, ні діти твої не поганять твоєї господи мовою чужинців-гнобителів.

5. Шануй діячів рідного краю, ненавидь ворогів його, зневажай перевертнів-відступників – і добре буде цілому твоєму народові й тобі.

6. Не вбивай України своєю байдужістю до всенародних інтересів.

7. Не зробися ренегатом-відступником.

8. Не обкрадай власного народу, працюючи на ворогів України.

9. Допомагай своєму землякові поперед усіх, держись купи.

10. Не бери собі дружини з чужинців, бо твої діти будуть тобі ворогами, не приятелюй з ворогами нашого народу, бо ти додаєш їм сили й відваги, не накладай укупі з гнобителями нашими, бо зрадником будеш.