Зійшла зоря, та й не назорілася…

Блискучим новелістом і повістярем увійшов в українську літературу Григір (Григорій) Михайлович Тютюнник. 5 грудня 2021 року виповнюється 90 років від дня народження Григора Тютюнника, який, до речі, є нашим земляком ( народився в с.Шилівка Зіньківського району на Полтавщині). Про унікальний і глибокий талант письменника можна дізнатися з літератури, яка представлена на книжковій викладці «Зійшла зоря, та й не назорілася…»

         «Григір Тютюнник, - писав Олесь Гончар, - прийшов до читачів своїх чесно, надійно, надовго. Прийшов, щоб не розлучатися».

         «Не так і багато, - зазначав Іван Дзюба, - устиг він написати. А як багато сказав! Який огром народної долі і випробувань народних окреслив!».

         Павло Загребельний у спогаді «Болід» зазначав: «Коли думаєш про Григора Тютюнника, з”являється спокуса зрівняти його життя в літературі саме з болідом.

         І яскравість, і короткочасність, і навіть оте дивне співзвуччя: болід – боліти – біль».

         Такі характеристики, схвильовані і водночас точні, влучні, яскраві, можна було б наводити й наводити, але краще користувачам центральної бібліотеки ознайомитися з книжковою викладкою «Зійшла зоря, та й не назорілася…», присвячену життєвому і творчому шляхові письменника.

         Григір Тютюнник обірвав своє життя, ще й не переступивши порога 50-ліття, - а як би міг ще розкритися його світлий і мудрий талант!

         Він жив і пішов із життя, не відаючи страху смерті; його заповіддю було : «Я не боюся смерті. Я боюся безслідно прожитого життя».

         Не кожному з тих, хто пише, вдається здобути визнання сучасників. Не все з читаного залишає глибокий слід у серцях людей. Григір Тютюнник прийшов до читачів своїх, щоб не розлучатися