Яскраве світло книжок Зірки Мензатюк

Зірка Мензатюк  – сучасна українська дитяча письменниця. Проживає і працює у Києві, а сама родом із мальовничого села Мамаївці Кіцманського району Чернівецької області. Народилася Зірка 21 жовтня 1954 року. «Я народилася на Буковині, а там люблять подібні імена: Калина, Півонія, Фіалка, Зірка. Вони мають свої церковні відповідники: Килина, Февронія, Теофіла, Зінаїда. Отож за документами я Зірка, а в церкві – Зінаїда. З комуністичною символікою моє ім’я не пов’язане (бо й про таке питають)». Батьки Зірки, зізнається вона в інтерв’ю, «по саме горло натерпілися від радянської влади і нізащо не назвали б її по-радянськи».

Писати почала, коли вчилася у другому класі. Це сталося так: одного разу вчителька задала написати вдома переказ оповіданнячка «Ліс восени». Почавши з переказу, Зірка написала про лисячу нору, яку бачила в лісі, про білочку, що збирала ліщинові горіхи, а далі й про те, яким ліс стане взимку, коли його засипле сніг. Замість кількох рядочків переказ розтягнувся на цілих п'ять сторінок. І їй так сподобалося викладати на папері власну розповідь, що письменниця на цьому не зупинилася і написала ще й віршовану «Казку про кицю Мурку і дівчину Ганну», а в наступні дні – чимало віршиків. 

У шкільні роки почала друкуватися в районній і обласній газетах. Перший вірш був надрукований в 11 років.

Будучи дитиною, Зірка Мензатюк «…любила читати, сидячи на горіхові. Гілля навколо було мов зелене шатро, я опинялася мовби в інакшому, таємничому світі. А ще, правду кажучи, я ховалася. Батьки не схвалювали мого читання-всього-підряд. Тепер розумію чому. Книжки – як друзі. Є серед них надійні і справжні. Є й такі, на які просто марнуєш час». Майбутня письменниця «…дуже любила Андерсена, Гоголя – хоч він і не дитячий письменник, та від його «Страшної помсти» мені перехоплювало дух! Ще – Наталя Забіла, Оксана Іваненко, і звичайно, Тарас Шевченко та Леся Українка, знов же письменники не дитячі, але я читала їх з юних літ». З роками її список найцікавіших письменників поповнила й Астрід Ліндгрен, хоча її «Карлсон» у дитинстві зовсім не справив враження на маленьку читачку, а інші твори до рук Зірки Захаріївни тоді ще не потрапили.

Після школи Зірка вступила на факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. При вступі велике значення мали численні публікації творів у газетах, здобуте перше місце на обласній олімпіаді з української мови і літератури та ще рекомендація Спілки письменників, яку вона дістала як авторка-початківець.

Письменниця згадує, що у них був сильний курс, із якого вийшло чимало успішних журналістів: Людмила Коханець, Зоряна Нагірня, Степан Герилів, Борис Ковтонюк, Валерій Грошко: «Нас же муштрували в ідеологічному плані нещадно, як же, журналісти – «сословие людей государственних», як то нам часто повторювали, , якби знали, кого вони виховають... але вони не знали. Не підозрювали, з якою силою в нас вибухне рідне, національне, причому в більшості з нас!».

Закінчивши у 1977 році університет з червоним дипломом, Зірка Захаріївна працювала кореспондентом газет «Прапор перемоги», «Радянська Україна», «Вісті з України». Робота була цікавою і відповідальною, проте скоро письменниця стала відчувати, що пише не про те, не так, як хоче, тому відмовилася від кар'єри, залишила газету і присвятила себе творчості для дітей.

15 вересня 1977 року у Зірки Мензатюк народилася донька Наталка, що й надихнуло її писати для дітей: «Коли в мене з’явилася донька, і я зрозуміла, яким цікавим є світ дитини, як багато їй треба дізнатися. От тоді я й почала писати для дітей. Але то був тільки поштовх. Насправді, казки вже давно сиділи в моїй голові і чекали свого часу».  З раннього віку ознайомлювала Наталочку з традиційними особливостями українського побуту, розвивала творчі смаки і, разом з тим, виховувала любов до свого рідного, національного. Особисто збираючи зразки фольклору і привчаючи до цього власну доньку, Зірка Захаріївна цілеспрямовано і систематично подавала народознавчий матеріал, прагнула, щоб й інші українські діти відчули красу рідної мови й глибину мудрості народу.

З 1995 року Зірка Мензатюк – член Національної Спілки письменників України.

Казки письменниці почали друкувалися в українських журналах «Барвінок», «Соняшник», «Малятко». «Дніпро», «Веселочка», «Паросток», «Дошкільне виховання», «Мамине сонечко», «Дзвіночок», «Перець», «Ластівка», «Сільські обрії», у закордонному журналі «Веселка», який виходив у США і Словаччині.

У 1990 році видавництво «Веселка» випустило її першу книжку казок «Тисяча парасольок». Невдовзі вийшла друга книжка «Арніка» (1993 р.). У видавництві «Лелека» побачила світ книжка «Мільйон мільйонів сестричок» (1999 р.).

2002 рік – Зірка Мензатюк – Лауреат Міжнародного літературного конкурсу в США.

Цього року (як спеціальний випуск журналу «Соняшник») вийшла друком її книга «Наші церкви: історія, дива, легенди». У книзі, адресованій дітям, письменниця у цікавій, доступній формі оповідає про різні стилі церковної архітектури, будову іконостаса, про чудові ікони України, найвизначніших українських святих, згадує легенди і перекази.

2005 рік – Зірка Захаріївна здобула Літературну премію імені Наталі Забіли.

У 2006 році «Видавництво Старого Лева» надрукувало книгу Зірки Мензатюк під назвою «Київські казки». Цього ж року у видавництві побачили світ ще два видання письменниці – пригодницька повість «Таємниця козацької шаблі» і збірка «Казочки-куцохвостики», яка здобула титул «Книжка року 2006» у номінації «Дитяче свято».

2006 рік – Третя премія Міжнародної київської виставки-ярмарку «Книжковий світ» в номінації «Найкраща дитяча книга».

У 2007 році у видавництві «Успіх і кар’єра» вийшла книга «Катрусині скарби». Письменниця хотіла передати вміння своїх мами і бабусі, свої вміння своїй донечці, тому і написала цю книжку для доньки, яка підростала й не хотіла вишивати. Маючи намір прищепити в неї любов до вишивки, вона віддала доньку в гурток художньої вишивки до майстрині: «Дуже важливо пояснити дитині, що вишивка, витинанка, писанка – це цікаво» . Пригоди дівчинки Катрусі – це сучасні історії про давні народні надбання, які захоплено сприймаються дітьми.

У видавництві «Грані-Т» побачила світ і збірка казкових історій «Як до жабок говорити». Того ж року за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва письменниця отримала премію Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки.

У 2008 році у видавництві «Школа» побачила світ її книжка «Макове князювання». Про історію створення збірки Зірка Мензатюк згадує: «…якщо ми, українці, цікаві світові, то саме своєю неповторністю, своєю самобутньою культурою, звичаями, традиціями …. Тому в своїх казках я пишу про вічні цінності українського народу …. У святах багато казкового, чарівного! … А хіба не варті казок свято Івана Купала, коли зілля набирається найбільшої сили, або повна краси й поезії Зелена неділя, в якій можна віднайти загублену гармонію життя, і Різдво, і Спаса та Маковія, і чимало інших свят. Вони прикрашали моє дитинство, без них життя втратило б свої найяскравіші барви, тому бережімо їх!»

У видавництві «Грані-Т» у 2010-2011 рр. вийшла книга «Український квітник»: науково-популярна проза, в якій письменниця ділиться своєю закоханістю в квіти. Згадує маму, у якої було багато рослин, як вона любила їх поливати. У самої письменниці на дачі все засаджено квітами (Додаток: Фотоальбом на диску). «Я дуже люблю квіти. Коли все цвіте краса неймовірна!», – каже Зірка Мензатюк. Створюючи цю книгу, вона «шукала описи квіток у Тараса Шевченка, Лесі Українки, неодноразово ходила в музеї дивитися картини Катерини Білокур». Письменниця вирішила розкрити деякі із секретів власного квітника, даруючи читачам мініатюрні есеї про найулюбленіші квіти.

Драма-казка «Дочка Троянди» побачила світ  у 2012 році завдяки видавництву «Острозька академія». Це найулюбленіша казка письменниці, в якій Зірка Мензатюк написала «про трагічну долю талановитої дівчинки, яка віддала перевагу успіхові, а не правді, про наш із вами конформізм, врешті, про долю України».

У тому ж році «Видавництво Старого Лева» надрукувало книгу з казками письменниці під назвою «Зварю тобі борщику», а «Букрек» – нариси «Зелені чари». 

Про любов до своєї родини, Батьківщини, друзів і, навіть, домашніх улюбленців письменниця написала книгу «Як я руйнувала імперію». Зі слів самої Зірки Захаріївни передусім ця повість про любов до свободи, любов до України. Зірка Мензатюк розповідає, що її батько ще парубком розповсюджував патріотичні українські листівки.

У 2014 році книга «Як я руйнувала імперію» вийшла у «Видавництві Старого Лева». Друге місце у номінації «Підліткова та юнацька література» в XVI Всеукраїнському рейтингу «Книжка року 2014».

 2018 р. – Зірка Мензатюк серед номінантів на престижну літературну нагороду, що вручається за досягнення в літературі для дітей та юнацтва – претендент від України на здобуття Меморіальної премії імені Астрід Ліндґрен.

Зірка Мензатюк – улюблениця багатьох українських дітлахів. Літературні казки цієї письменниці світлі, як її душа. Вони ненав'язливі, добрі, повчальні, сповнені фантазій і реальності, мудрості і розваг. Шановні користувачі, книги письменниці з задоволенням запропонують Вам у центральній бібліотеці ПМТГ.