Була у їхньому житті війна
"Була у їхньому житті війна".
З кожним
роком
все
далі
і
далі
історія
віддаляє
нас
від
вогняних
років
афганської
війни.
Але
час
не
підвладний
викреслити
з
нашої
пам’яті
героїчні
подвиги,
приклади
мужності
і
вірності
військовому
обов’язку,
які
продемонстрували
тисячі
відданих
синів
і
дочок
України,
долею
одягнених
у
солдатські
шинелі.
Двадцять вісім років тому сотні сімей, родин, де підростали майбутні солдати, з полегшенням зітхнули. 15 лютого 1989 року останній солдат перетнув афгансько-узбецький кордон біля містечка Термез. Відтоді ця дата увійшла в новітню історію як День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.
Двадцять вісім років тому сотні сімей, родин, де підростали майбутні солдати, з полегшенням зітхнули. 15 лютого 1989 року останній солдат перетнув афгансько-узбецький кордон біля містечка Термез. Відтоді ця дата увійшла в новітню історію як День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.
Тільки
з
України
в
Афганістані
воювало
120 тисяч
солдатів
і
офіцерів.
З
них
3360 не
повернуться
додому
ніколи.
А
тих,
хто
і
зостався
живим,
моральне
каліцтво
супроводжуватиме
все
життя.
Та
вони
не
нарікають
на
долю,
не
вважають
себе
героями,
хоч
рани
Афганістану
не
залікуєш
нічим
і
ніколи..
Про своє
перебування
на
війні
«афганці» не
дуже
поспішають
розповідати.
Вони
скромно
зауважують,
мовляв,
що
тут
говорити,
війна
і
є
війна
– стріляють,
убивають. Навіть
із
скупих
фраз-спогадів
стає
зрозуміло
– кожен
з
них
щохвилинно
ризикував
своїм
життям.
Але Ви можете прочитати про них в книгах, представлених на перегляді літератури.
Коментарі
Дописати коментар