"Видатний майстер французької новели" (220 років від дня народження Проспера Меріме (1803-1870), французького прозаїка, новеліста, драматурга)

Все можна купити, окрім народної любові.

             (Проспер Меріме)

28 вересня 1803 року у Парижі народився Проспер Меріме - відомий французький драматург, новеліст, історик, етнограф і романіст, сенатор .

За освітою Меріме - юрист; за характером - педант, який нічого не сприймав на віру. Вчений-енциклопедист із унікальною пам'яттю, який знав англійську, грецьку, іспанську, латину, спеціально вивчив українську, польську мови.

Як письменник, Проспер дебютував дуже рано - у 20 років. З першого ж твору він звернув на себе увагу читача і вона не слабшала впродовж усієї літературної діяльності митця.

У 1825 р. Меріме написав кілька драматичних п'єс і надрукував їх під заголовком «Театр Клари Газуль». Цей твір - надзвичайно самобутнє явище у французькій драматургії 20-х рр. XIX ст. П'єси Меріме, пронизані симпатією до визвольного руху іспанського народу, дихали оптимістичною вірою в неминучість перемоги всього прогресивного.

На початку 1830-х рр. основним жанром Меріме стала улюблена ним форма творчості - новела, оскільки він був чудовим стилістом і майстром психологічної замальовки. 1833 року письменник опублікував книгу «Мозаїка», яка містила короткі енергійні новели, що відрізнялися великим розмаїттям тем і форм: «Видіння Карла XI», «Федеріго», «Етруська ваза» та ін. Найвідоміші та найдосконаліші новели письменник створив у період 1834-1845 рр. («Подвійна помилка», «Душі чистилища», «Ілльська Венера»).

Всесвітня слава новели «Кармен» почалася 1875 р., коли Ж. Бізе поставив однойменну оперу, яка з тріумфом продовжує своє життя на всіх оперних сценах світу.

Проспера Меріме було призначено головним інспектором історичних пам'яток. Протягом майже 20 років він інспектував усе, що являло собою історичну цінність, об'їхав усю Францію, зустрічався з цікавими людьми. Меріме відіграв помітну і почесну роль в історії художньої культури країни: йому вдалося врятувати від руйнування і псування багато чудових пам'ятників старовини, церков, скульптур, фресок.

П. Меріме написав за ці роки цілий ряд спеціальних археологічних і мистецтвознавчих праць, а згодом став займатися й винятково історичними дослідженнями, найзначніші з яких присвячені історії Риму, Росії та України.

1844 року письменника обрали членом Французької академії наук, а трохи пізніше - Академії написів і літератури. Отже, П. Меріме був не лише ерудованим літератором, а й науковцем. Починаючи з 1848 року П.Меріме "літературно емігрував до України". Знайомство з історією, творами письменників України спонукало його до вивчення української мови, бо письменник прагнув читати твори мовою оригіналу.

Особливо прозаїк захоплювався Україною, його приваблювало минуле і героїчна боротьба українського народу за національну незалежність. Найбільше новеліста зацікавила епоха українського козацтва, гетьманування, їхні звичаї та обряди. Про історію українського народу видані такі праці письменника, як "Українські козаки та їхні останні гетьмани", есе "Богдан Хмельницький", у яких він виклав своє захоплення Мазепою і Хмельницьким.

У драмі «Початки одного авантюриста» (1852) ціла сцена розповідає про запорожців та їхні звичаї. Своїм авторитетом Проспер Меріме вплинув на Сенат, який 1869 року прийняв рішення про впровадження в школах Франції курсу історії України. Франція - єдина країна планети, де шкільна програма вивчала історію Козацької Республіки.

Був Меріме добрим приятелем Миколи Гоголя. В «Revuedes Deux Mondes» вийшов його етюд про Гоголя, згодом переклад французькою мовою «Ревізора». Ніжний друг Марка Вовчка - Проспер Меріме переклав її «Козачку». Аби підкреслити пріоритет своїх українознавчих уподобань, іменував себе «козаком».

23 вересня 1870 року 67-річний Проспер Меріме несподівано помер. Запрошуємо наших користувачів ознайомитись зі сторінками творчості видатного французького письменника і вченого Проспера Меріме, який створив плеяду яскравих, пізнаваних і живих образів, котрі й сьогодні продовжують жити на сценах театрів, у кіно та в серцях шанувальників його творчості.