Франц Кафка – співець страждань
Однією з ключових фігур світової
літератури XX століття справедливо вважають австрійського письменника Франца
Кафку. Ім'я Франца Кафки поряд з іменами Джеймса Джойса, Марселя Пруста
називають серед творців модерністського роману. Особистість, доля і творчість
Кафки привертають увагу не тільки літературознавців, але і філософів, а також
письменників, що зробили його центром свого художнього світу, таких, як,
наприклад, лауреат Нобелівської премії з літератури Е. Канетті ("Інший
процес") і Т. Ружевич ("Пастка").
У формуванні особистості письменника
визначальну роль зіграв несприятливий збіг багатьох факторів. Франц Кафка
народився 3 липня 1883 року в Празі в родині дрібного буржуа. Відносини з
батьком не склалися. Батько був украй грубою людиною, застосовував досить
тверді міри виховання, пригноблював усю родину.
Франц ріс слабким і нездатним на
активний протест. Його незгода з деспотизмом батька носила характер внутрішньої
втечі і зводилася до того, що він не цікавився справами батька і намагався
досягти самовираження у творчості, чого батько не схвалював.
Треба думати, що відносини в родині
визначили відносини Кафки зі світом і багато в чому — його долю. Головне
відчуття, яке він виніс з дитинства і юності, — це глибокий страх, який
закріпився в підсвідомості. Джерело такого страху було і йому не дуже
зрозумілим, адже батька він боготворив, уявляв його ледве не творцем цього
світу і, звертаючись до нього, незмінно писав слово "Батько" з великої
букви.
Таке сприйняття батьківської тиранії
було обумовлене особливостями особистості самого Кафки, людини
слабохарактерної, наділеної хворобливою уявою (його нерідко називають
"геніальним параноїком"). Із відносин з батьком Кафка виніс ряд
комплексів і переконань, які він виклав у "Листі до батька".
По-перше, він вважав, що світ
побудований на протиставленні грубої, нерозумної сили і слабкості, нездатної до
опору і зосередженої лише на самоаналізі. По-друге, "він зневірився в
собі, але набув почуття провини". Невпевненість у собі призвела до того,
що Кафка відчував себе невдахою в житті. І, нарешті, останнє — розпач і
страждання усвідомлювалися ним як єдина його доля.
"Скільки я пам'ятаю себе, — писав
він, — у мене було стільки турбот, спрямованих на одне: затвердити своє духовне
"Я", так що все інше було мені байдуже". Існувала різка межа між
зовнішнім і внутрішнім світом Кафки. Усі свої невдачі в житті Кафка називав
"пастками".
Кафка виявився "у пастці" ще
в одному сенсі: за народженням він був празьким німецькомовним євреєм, у
підсумку, після того як у 1918 році Австро-Угорська імперія перестала існувати,
він виявився людиною без батьківщини. Таким чином, Франц Кафка, зі своїм
слабким характером, страхами і чутливістю, відчував себе один на один зі
всесвітньою "пасткою", жертвою й іграшкою великих і малих сил, що
безцеремонно вриваються в його існування. Мілена Єсенська — жінка, яку кохав
Кафка, писала: "Для нього життя є чимось іншим, ніж для всіх інших людей:
гроші, пункт для обміну валюти, біржа — для нього речі абсолютно містичні. Він
— як "голий" серед одягнених".
В обстановці постійної
"пастки" для Кафки виняткове значення мало письменство — воно було
засобом утілення його реального "Я", його страхів, його туги. Він
написав три романи: "Америка", "Процес", "Замок",
новели, найважливіші з яких — "Вирок", "Перетворення", і
досить багато оповідань. У новелі «Перевтілення» Кафка відверто й емоційно
порушує наболілу проблему — відчуженість у сім’ї, самотність людини серед
людей. Новела «Перевтілення» — це відлуння особистої трагедії Ф. Кафки, який
свого часу зізнавався, що живе у своїй сім’ї «більш чужим, ніж найчужіший».
Навчання не цікавило Кафку, хоча він
був доктором права. Захворівши на туберкульоз, він у 1922 році залишив службу в
страховій компанії, а в 1924 році помер.
Кафка — письменник, створений своєю
біографією. Не було б у нього такої біографії, її варто було б видумати. Адже
"вибудував" для себе життя Ернест Хемінгуей — видумав і, видумуючи,
реалізував: полював, плавав, воював. Кафка, однак, ніколи ніяких ролей не грав:
важко знайти людину, більше, ніж він, безхитрісну... У житті Кафки немає і
грама авантюрності. Його життя таке лише зовні, а всередині сповнене
"пригод душі"...
Працівники центральної бібліотеки ПМТГ до 140 річчя від дня народження австрійського письменника підготували книжкову викладку «Франц Кафка – співець страждань». Запрошуємо всіх бажаючих ознайомитися з представленою літературою.
Коментарі
Дописати коментар