«Я з вами, люди…» до 80-річчя від дня народження полтавської літераторки – поетеси Ніни Гриб

 

Сучасна українська літераторка – поетеса, прозаїчка, гумористка Ніна Гриб відзначає  ювілей.

Понад 30 років вона працювала викладачем української мови та літератури в Полтавському нафтовому коледжі.

Авторка прози і поезії як для дорослих, так і для дітей.

У своїх новелах та оповіданнях розповідає про побачене та пережите. Про покоління вчорашніх хлопчиків та дівчат, котрим довелося пройти через пекло війни, про велике і світле кохання. Олюднення природи дозволяє відчути читачеві спорідненість із нею, варто лише прислухатися, щоб почути розмови дерев і вітру, гомін квітів, придивитися, щоб побачити намисто туману. Авторка свідчить: дива відбуваються в нашому житті щодня, щохвилини, щомиті.

«Забрела хатинка по коліно в трави,

Щоб зустріти літо і густі дощі.

Жовточубий сонях стереже отави,

До бабусі в шибку стукають хрущі.

Розкошує літо в колосках пшениці,

Запліта волошки у тугий вінок,

Наче в люстро, місяць загляда в криниці,

Обнімає вічність і веде в танок».

«Було всього: і весело, і слізно,

І неба синь, і сонце у вікно.

Дивився день у наші очі різно,

А нам було якраз не все одно».

«Чорнобрива моя Україно,

Чом на очі набігла сльоза?

Ти уже самостійна країна,

Та чого ж так змарніла краса?»

Багато творів авторки присвячено родині та сім’ї, чарують серце і бентежать душу вірші про маму. Це діалог суму, діалог любові, діалог ніжності, діалог звіту життя.

         «Ти моя матусенька,

Я для тебе донечка.

Внукам ти – бабусенька,

А для всіх ти – сонечко.

Ти до мене в ніченьки

Зіркою являєшся.

Все життя у віченьки

Сонцем задивляєшся…»

Ніна Федорівна стверджує, що життя, яким би складним воно не було, - прекрасна річ і займати в ньому активну позицію треба її душі, без якої не уявляєш себе. Позиції пані Ніни в слові, в її творах. Її вірші звучать по-сучасному, переплітаються з критичною оцінкою подій, стурбованістю про наше сьогодення, несприйнятливістю людської байдужості, зради, підлості.                   

Життя продовжується. Ніна Федорівна продовжує долати свій життєвий шлях, страждаючи, кохаючи, вірячи, сподіваючись, що промінчик щастя ще загляне у її віконце.