Ріка часу Ліни Костенко
А треба жити. Якось треба жити. Це зветься досвід, витримка і гарт. І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт. Отак як є. А може бути й гірше. А може бути зовсім, зовсім зле. А поки розум од біди не згірк ще, – Не будь рабом і смійся, як Рабле! Хай буде все небачене побачено. Хай буде все пробачене пробачено. Єдине, що від нас іще залежить, – Принаймні вік прожити як належить.