14.02.18


МАНДРІВКА БІБЛІОТЕКОЮ МАЛЕНЬКИХ КНИГОЛЮБІВ
 У ДЕНЬ СВЯТОГО ВАЛЕНТИНА

14 лютого учні 2-г класу школи № 29 здійснили захоплюючу мандрівку до центральної міської бібліотеки.

Діти ознайомилися із підрозділами бібліотеки: абонементом, читальною залою та інтернет-центром. Дуже сподобалась учням інсталяція «Книжкове серце», приурочена до Дня закоханих.

     Цікавим елементом екскурсії були:  гра «Склади магічне слово», інтерактивна гра «Правильно чи неправильно» та вікторина «Вгадай книжкового героя за SMS».

Про те, що мандрівка сподобалась школярам, свідчили їхні зацікавлені очі, щирі дитячі усмішки і слова вдячності бібліотекарям.




Кохання... Читання... Бажання...


      У наші серця знову завітало свято.

Мабуть, найдивовижніше і найпрекрасніше – свято кохання, тобто відомий усім День Святого Валентина.

Напевно, ви добре знаєте, що існує багато легенд щодо походження цього свята.

    Згідно з однією, святий Валентин був священником, який таємно вінчав закоханих і за це був страчений римською владою 14 лютого 270 року. Кажуть, що перед смертю він встиг передати листа дочці тюремника із написом „Від Валентина”.

       У наш час День Святого Валентина – це день закоханих. Також на це свято прийнято висловлювати свої почуття любові і прихильності друзям, родичам, коханим.

Символом цього дня стали яскраво-червоні сердечка, купідони, пара голубів, та букети троянд. Їхні зображення стали обов’язковими елементами святкових листівок – “валентинок”.

     От і ми підготували до вашої уваги на абонементі бібліотеки  книжкову інсталяцію у формі сердердечка – валентинки.



13.02.18


Романтичний Тунель кохання у Клевані: 

Лісова дорога у казку 


Тут ніколи не жили королі чи принцеси і не відбувались драматичні історичні події. Ця туристична пам`ятка заслужила визнання виключно своєю красою. Красою, створеною магією найвидатнішого у світі архітектора – Природи. А історію тут творять романтики. Щодня, ті, хто приїжджають сюди у пошуках кохання. Адже, кажуть, саме тут воно і живе. Блукаючи довгою доріжкою під алеями то зеленого, то багряно-червоного, то золотого віття. І якщо ви хочете знайти кохання – варто лише попросити, стоячи тут. 
Це місце так і називається – Тунель кохання.

    Ботанічний феномен — «живий» зелений тунель у лісовому масиві, утворений заростями дерев та кущів. Сплітаючись між собою гілками і листям, вони виглядають наче тунель точної арочної форми. Кажуть, арка має символічне значення. Ті, хто побував тут, розповідають про дуже сильну ауру, яку можна відчути. А колія на дві рейки – це ніби символ шляху для двох доль. Якщо самотня людина, стоячи у цьому тунелі, загадає бажання знайти свою половинку, воно обов’язково збудеться. Пари ж просять у долі вічного кохання. І справді, важко втриматись, щоб не загадати бажання, коли стоїш ніби посеред казки. Тут все здається якимось чарівним…

Легенда про кохання і світло нічних ліхтариків у лісі...

   Розповідають, що ця історія трапилась на початку ХХ століття. Тоді колія, що вестиме із Оржева (сусіднє село) до Клевані була лише у планах. Спроектувати залізну дорогу у цій місцині було не так просто: потрібно було зносити багато будинків, розширювати роз’їзд. Несподівана ідея прийшла в голову молодому польському інженеру. Він запропонував прокласти залізне полотно навпростець – через ліс. Замовники проекту тоді не здогадувались, що для інженера це був просто найкоротший прямий шлях до коханої дівчини…
   Вона жила у Клевані і ходила у православну церкву. Та на свою біду закохалась у польського католика (того самого інженера), чим не на жарт обурила батьків. Вони були категорично проти зустрічей пари.
   Хлопець жив у Оржеві і приїжджав на таємні зустрічі з коханою на велосипеді. Коли ж сама доля підкинула шанс створити пряму дорогу між двома селами, він відчайдушно взявся за роботу.
 

Колія вийшла рівнесенька та пряма і виглядала вона неначе зелений тунель серед лісу. Щоб спілкуватись на відстані, закохані вивчили азбуку Морзе і вечорами з допомогою ліхтарів таємно посилали одне одному повідомлення, які світились зашифрованими зізнаннями. З допомогою біноклів в прямісінькому лісовому тунелі було чудово видно світлові знаки аж за три кілометри від парубка до дівчини. Його – від Оржева, а її – від Клевані. Отак вони і спілкувались, забуваючи про заборони батьків і не думаючи про те, що скажуть люди.
    Та згодом життя розлучила їх, проклавши його дорогу назад у Польщу, а її – до серця іншого. Кажуть, кожен прожив щасливе життя, та до кінця пам’ятав романтичну історію своєї юності.

Прозаїчна версія…

   Насправді ж залізницю від сторонніх очей інженери сховали навмисне. Колись у довколишніх селах були військові бази, через що й вдалися до прийому маскування, засадивши дорогу лісом. Минав час, військові бази відійшли на другий план. Люди припинили обрізати дерева довкола колії, дозволивши природі самій господарювати у лісових володіннях. Рік за роком вона окутувала дорогу гіллям, доки не утворилась справжня жива печера неймовірної краси.


 Це диво природи простягається на відрізку залізничної колії, яка веде від селища Клевань до селища Оржів, приблизно на 4 кілометри. Дерева й далі росли б, сплітаючи гілля щораз тісніше, якби їх не будив поїзд, який мчить по рейсах у напрямку місцевого заводу.

Для тих, хто зібрався в дорогу:


Місце знаходження:
Рівненська область, Рівненський район, смт Клевань

GPS: N: 50.750685 E: 26.044094
Поради мандрівнику:
Потрапити у Тунель кохання можна різними шляхами. З Рівного у Клевань курсує маршрутка, яка так і називається. Можна доїхати поїздом у напрямку Луцька. Якщо їхатимете автівкою – із траси Рівне – Луцьк потрібно з”їхати на перехресті біля села Зоря. Знайти туристичну пам`ятку неважко. По дорозі ви обов`язково помітите вказівну табличку ” Тунель Кохання”.

     За останні роки у Клевань навідується все більше туристів. Люди справді почали цінувати красу і багатство унікальних куточків України.  Бажаємо і Вам відвідати одне із найромантичніших місць нашої країни. Адже їх так багато – цікавих, дивовижно красивих, унікальних та незвіданих.

ДЕНЬ СВЯТОГО ВАЛЕНТИНА У ФАКТАХ: ТРАДИЦІЇ, СИМВОЛІКА, ЦІКАВИНКИ. Частина 2



 У японців все як завжди "не так як у людей". Представники сильної половини людства отримують тут більше подарунків, ніж жінки. При цьому в них є спеціальний шоколад "хонмей" - дарувати його можна тільки особливому чоловіку, як то кажуть, "тому єдиному". А ще тут проводиться щорічний конкурс на найголосніше зізнання в коханні. Хлопці та дівчата виходять на спеціальну сцену і чимдуж викрикують вітання коханій людині. Ось така ось дивина :)

Францію не дарма називають "країною кохання" - саме французи першими почали вітати один одного у віршованій формі. Тут прийнято дарувати на День Валентина дорогоцінні прикраси або біжутерію, а ще шоколадні мусси, еротичну білизну, йогурти рожевого кольору, солодощі-сердечка, лотерейні квитки (?!) і романтичні подорожі на двох.

Південно-Африканська Республіка також святкує День всіх закоханих. Як не дивно, ця країна вважається однією з найромантичніших, адже її розташування приваблює сотні парочок, як мріють поніжитись в цей день на пляжі. Місцеві дівчата чіпляють на рукав папірчик з іменем коханого. А вечірки і гуляння можуть тривати цілий тиждень.

Мешканці Данії надсилають один одному засушені квіти, при цьому ти отримуєш ту квітку, з якою асоціюєшся у коханого. Данці пишуть кумедні, зазвичай анонімні віршики "gaekkebrev". Дівчина сама повинна здогадатись від кого він, якщо їй вдасться, то цього ж року вона отримає шоколадне великоднє яйце.

Німці зрадили романтичним традиціям. У них святий Валентин – перш за все, покровитель психічно хворих. Саме тому 14 лютого всі психіатричні лікарні прикрашають червоними стрічками.

Жителі Ісландії запалюють багаття на честь Валі – сина Одіна, хоча саме свято теж символізує любов. Дівчата одягають хлопцям на шию вуглики, а ті у відповідь дають дівчатам маленькі камінці – вважається, що для розпалення багаття потрібна іскра, яка з’являється від тертя каменю об камінь.


Голландці, так само як і канадці, дотримуються того принципу, що 14 лютого жінка може сама зробити пропозицію чоловіку. Однак якщо він відмовиться, то зобов’язаний подарувати їй шовкове плаття. Ну хоча б щось жінка повинна отримати :) А собі, в такому випадку, купує шовкову шнурівку з сердечком.

В Італії 14 лютого вважають "солодким днем", адже головним подарунком є саме солодощі. Дуже популярним варіантом є "Baci Perugina" - горіхи, вкриті шоколадом. В кожній такій цукерочці можна знайти маленьку записку з висловами про кохання кількома мовами. При цьому дарують їх виключно коханим. Колись в давнину італійці святкували в цей день свято весни, а тому всі дійства відбувались на відкритій місцевості: молодь збиралась в альтанках і садах, насолоджувалась музикою і поезією. Потім були довгі прогулянки мальовничими місцинками з коханим/коханою. В італійському Турині молодята оголошували про свої заручини саме 14 лютого. Та з часом ці традиції відійшли в минуле.

12.02.18

ДЕНЬ СВЯТОГО ВАЛЕНТИНА У ФАКТАХ: ТРАДИЦІЇ, СИМВОЛІКА, ЦІКАВИНКИ. Частина 1

   Американці на День святого Валентина вітають не тільки коханих, а й усіх друзів та близьких (мабуть варто взяти з них приклад ;) ). А на початку 10 століття тутешні чоловіки дарували своїм обраницям марципани, які на той час були досить дорогим задоволенням. Кондитери підхопили цей тренд і запропонували покупцям на вибір різноманітні ласощі з привітаннями до свята. Першими були червоно-білі карамельки. Далі з’явились коробки у формі серця. І так традиція поступово дійшла і до наших днів.
Досить цікавий звичай існує в Канаді. Якщо вірити розповідям, 14 лютого жінка може зробити пропозицію своєму коханому. Якщо ж він відмовиться від такого "подарунку", то може отримати штраф або й до в’язниці потрапити. Очевидно, цього дня деякі чоловіки тікають світ за очі, аби навіть не потрапляти жінкам на очі :) Хоча така доля оминає декого, а саме: одружених, тих, хто вже знайшов своє щастя з іншою, або тих, хто погодився на пропозицію своєї коханої.

   У Британії прийнято дарувати жінкам червоні троянди (втім, мабуть, не тільки в Британії). Цікаво, що у відповідь ви можете отримати яблуко як символ кохання і краси.

   Та найвеселіше, що роблять британці в цей день – надсилають валентинки своїм домашнім тваринкам, особливо якщо це кінь або собака (ну дуже вже їх люблять), а ще купують спеціальний корм у вигляді сердечок. Що ж, можливо нам важко зрозуміти таке ставлення до друзів наших менших, але погодьтесь, це доволі мило. Цікаво лишень як тваринки читають зізнання в коханні від хазяїв :)

   Якщо зануритись в давніші часи, колись в Англії існували й інші традиції до Дня всіх закоханих. Дітей, для прикладу, одягали як дорослих і ті бігали від хати до хати, співаючи пісні про Валентина (таке собі валентинівське колядування). За це малеча отримувала солодощі та кілька монеток. Хоча подейкують, що англійські дітлахи і зараз можуть утнути щось подібне. Жителі Уельсу вирізали з дерева "ложки кохання", прикрашаючи їх ключами, замками і сердечками. Це був спосіб сказати "Ти знайшов ключі до мого серця".

   Також у британців довгий час існував звичай, вибирати собі Валентину: дівчата писали на шматочках пергаменту свої імена і складали їх у якусь посудину. Хлопці по черзі тягнули клаптики, і та, що діставалась молодику, ставала його Валентиною на весь рік. Юнаки складали своїй обраниці сонети, грали їй на лютні, всюди її супроводжували. Цей звичай, до речі, згадує Офелія з шекспірівського Гамлета.

   А незаміжні британки любили поворожити. Ось вам один із способів: рано вранці 14 лютого вони ставали біля вікна і дивились на пусту вулицю. Перший чоловік, якого бачила жінка, мав бути схожим на її майбутнього нареченого. А ще дівчата прикріплювали шпильками 5 лаврових листків до подушки: один – посередині, інші – по краях. Вважалось, що так вони зможуть побачити уві сні свого судженого. Британки також вірили, що перший мужчина, який зустрінеться жінці на шляху зранку 14 лютого, повинен стати її Валентином на весь рік, незважаючи на її чи його бажання (трохи дивно, погодьтесь). Звичайно, не дуже приємно, якщо тобі трапиться якийсь страшко… Тому дівчата ходили гуляти в цей день із зав’язаними очима.

«Будь сучасним! Читай українське!»
«Доля нашої мови залежить і від того, 
як відгукнеться на рідне слово наша душа, 
як рідне слово бринітиме  в цій душі,
 як воно житиме в ній» 
(О. Гончар)

   Ці слова нашого земляка О. Гончара можна поставити епіграфом до виставки-пропозиції «Будь сучасним! Читай українське!», яка приурочена до Міжнародного дня рідної мови.
Організовуючи книжкову виставку, працівники абонементу намагалися донести до користувачів думку, що українська мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. 
   Багатство української мови виявляється в тому, що нею можна висловити найскладніші думки, найтонші почуття і переживання, передавати враження про побачене, почуте, прочитане.
   Бібліотекарі сподіваються, що виставка-пропозиція стане ще однією сходинкою відродження і розквіту української мови.






08.02.18

 Ви любите читати дивні факти про життя? Ми так! А особливо, якщо вони стосуються книг. 

Тому ловіть від нас топ-10 фактів про книги та читання.
1. Нацією, що найбільше часу проводить за книгою, безперечно, вважається Індія. Здивовані? Але саме середньостатистичний індієць проводить по 10,7 годин на тиждень, просто читаючи книгу.
2. Найбільш забороненою книгою в Америці є не сумнозвісний «Майн Кампф» Адольфа Гітлера, а казково-магічна історія про Гаррі Поттера. Саме її найчастіше забороняють з релігійних причин. 
3. В японській мові є чарівне слово «tsundoku», що перекладається як «людина, котра купила багато книг і просто не має часу, аби їх прочитати».
4. Поговорюють, що першою написаною книгою на друкарській машинці були «Пригоди Тома Сойєра» Марка Твена.
5. “Бібліосмією” називають неконтрольоване бажання постійно нюхати старі книги, і отримувати від цього задоволення.
6. Рей Бредбері, автор «451 градус за Фаренгейтом», офіційно є нащадком однієї з Салемських відьом, яку було засуджено до спалення під час інквізиції у 1692 році. Пра-пра і ще скільки там разів прабабуся відомого антиутопіста дивом врятувалась, що, безперечно, тепер радує його фанатів.
7. Найдорожчою книгою у світі є Массачусетська книга псалмів. Надрукована у 1640 році, вона була продана на аукціоні у 2013 році за 14,2 мільйона доларів.
8. Найдовше речення у світі було написане Віктором Гюго у романі «Знедолені» і складалось з 823 слів.
9. Двадцять шостий президент США Теодор Рузвельт прочитував по одній книзі кожного дня! Цікаво, а яка статистика у Дональда Трампа?
10. Відома пісня «Every Breath You Take» британського співака Стінга була написана на тому ж столі, що й книги Яна Флемінга про Джеймса Бонда.  

10.01.18

Інформаційна хвилинка
 Ю. Горліс-Горський – 
людина легенда

     14 січня  виповнюється 120 років від дня народження  нашого земляка 
Юрія Горліс-Горського 
(Городянина-Лісовського) (1898 – 1946).

     Український військовий та громадський діяч, політик, письменник, старшина Армії УНР. У роки Національної революції тривалий  час  перебував на  Чигиринщині. Холодний Яр  полонив  Ю. Горліс-Горського. Все своє подальше життя він мріяв повернутися у ці, за його висловом, «святі місця». Зазнав переслідувань і репресій. У 1943 році емігрував із сім’єю до Німеччини, оселився у місті Новий Ульм. Там розгорнув політичну діяльність.

    Автор художньо-документальних книг, повістей:
 «Аве, диктатор!», «Отаман Хмара», 
«У ворожому таборі» та роману «Холодний Яр».

    Юрій  Горліс-Горський загинув у Новому Ульмі, де і похований на міському цвинтарі.
 В читальній залі нашої бібліотеки пройшла інформаційна хвилинка 
         "Ю. Горліс-Горський - людина легенда"

      Бібліотекарі ознайомили присутніх з відомим  діячем полтавщини та його відомим романом "Холодний Яр". В книгосховищі нашої бібліотеки є книга і про Горліс-Горського, яку написала його донька. Приїздивши до Полтави пані Лариса подарувала нашій бібліотеці книгу "Козак із зірок".

Тож завітайте до нашої бібліотеки та знайомтесь з відомим земляком!