Світ пригод Рафаеля Сабатіні

Твори Рафаеля Сабатіні поринають читача у світ неймовірних пригод, благородних мужів, лютих баталій і палкого кохання. Творчість письменника зароджувалося як захоплююче хобі, а визнання прийшло в зрілості, коли він вже отримав досвід роботи в британській розвідці. Автор написав понад 50 прекрасних романів і новел, але на вершину слави та багатства його піднесла знаменита «Одіссея капітана Блада».

Рафаель Сабатіні народився 29 квітня 1875 року в місті Езі (Італія).  Обоє батьків - знамениті на той час оперні солісти - багато виступали й гастролювали.  Хлопчик ріс у бабусі та дідуся  в крихітному селі під Ліверпулем.

Патріархальний устрій англійського села створював ідеальні умови для саморозвитку, і хлопчик занурився в читання книг, вдосконалюючи знання англійської мови на додаток до рідної італійської. Коли батьки Рафаеля завершили співочу кар'єру й осіли в  Португалії, хлопчик навчався в католицькій школі, долучаючись до знання португальської. Завершувати освіту батьки відправили сина до Швейцарії, де до знань поліглота додалися ще французька та німецька.

Блискуче знаючи 5 європейських мов, Сабатіні повернувся в Англію  і почав кар'єру комерсанта. Поступив на службу в велику торгівельну компанію, де опікувався листуванням з іноземними партнерами. Але ця робота обтяжувала молодого чоловіка. З нудного світу ділових листів і декларацій його тягнуло в овіяну пригодами та романтикою реальність його творів.

Рафаель Сабатіні починає писати в кінці 1890-х років. А вже в 1902-му з'являється перша новела «Шанувальники Івон». Через 2 роки з-під пера автора виходить  роман «Лицар таверни», в якому оповідається про боротьбу за владу Олівера Кромвеля, що розгортається на тлі історичних подій в Англії періоду XVII століття. Ця робота приносить Сабатіні перший успіх. Автор укладає договір з видавництвом і залишає нецікаву роботу в торгівлі.

У 1905-му Сабатіні переїхав до Лондона і впритул приступив до письменницької діяльності. У 1910-х роках він пише ряд творів, присвячених біографії свого улюбленого політичного діяча Пізнього Середньовіччя - Чезаре Борджіа. Цей історичний персонаж постає в романах «Суд герцога» і «Життя Чезаре Борджіа», «Знамено бика».

У роки Першої світової війни митець знову повертається до перекладацької діяльності під егідою британської розвідки. Але не кидає літературну професію. Відійшовши від теми палацових інтриг, автор занурюється в пригодницьку тематику. На цей раз герой його роману «Морський яструб» (1915) -  джентльмен Олівер Тресіліан, який волею долі, переживши зраду близьких людей, стає благородним розбійником - грізним корсаром на прізвисько Сакре аль Бар (Морський яструб).

Доки читачі насолоджувалися новим твором улюбленого автора, Сабатіні взявся за черговий твір. Ідея написати «Ночі історії» (1917) прийшла під час роботи над архівними документами. Досліджуючи події минулих років, літератор не раз натикався на білі плями, дивні та недоведені факти і вирішив зібрати воєдино найзагадковіші історії й злочини останніх століть з невеликою часткою авторської інтерпретації. В результаті вийшла 2-томна праця в жанрі історичної прози.

У перше десятиліття нового століття ім'я Сабатіні було вже добре відомо британським книголюбам. Але апогею слава автора досягла в 20-і роки. Приводом послужив вихід відразу двох бестселерів - романів «Скарамуш» (1921) і «Одіссея капітана Блада» (1922).

Перший твір знайомить читача з подіями Великої французької революції, на тлі яких розвивається життєпис молодого адвоката Андре-Луї Моро, вимушеного боротися зі своїми ворогами під маскою блазня-комедіанта Скарамуша.

У роботі над «Одіссеєю капітана Блада» Сабатіні знову звертається до улюбленої морської тематики. На цей раз його головний герой - Пітер Блад, бакалавр медицини та колишній військовий. За підозрою в державній зраді Блад був засуджений до смертної кари через повішення, але замість страти -проданий в рабство в Вест-Індію, звідки почав свої піратські поневіряння по хвилях Карибського моря.

Вважається, що одним із прототипів капітана Блада є легендарний англійський пірат XVII століття Генрі Морган. Однак очевидно, що автор узяв за основу тільки масштабну особистість цієї людини, його досконалість в мистецтві управління флотами, але ніяк не надмірну жорстокість і бездушність. Герой Сабатіні - людина честі та вірний своїм принципам, а ще в його серці живе справжня любов, яка в підсумку і призводить до мирного життя.

«Одіссея капітана Блада» виявилася на гребені читацького успіху. Видавці раз у раз просили укласти договір на перевидання. Такий приємний ажіотаж надихнув письменника на продовження. Так були написані ще 2 книги, що увійшли в трилогію: «Хроніка капітана Блада» (1931) і «Вдача капітана Блада» (1936).

Також на хвилі успіху «піратської тематики» Сабатіні пише роман «Чорний лебідь», який присвячує вже безпосередньо Генрі Моргану і його пригодам. До кінця 30-х років літератор пише романи «Венеціанська маска» (1934) і «Меч ісламу» (1939). До 1940-х років хвороба змусила Сабатіні уповільнити творчий процес, хоча він написав кілька робіт за цей час. Одна з них - роман «Колумб» (1941) про життя великого першовідкривача. Останній роман в бібліографії майстра - «Гравець» - побачив світ в 1949 році.

У 1905 році Рафаель Сабатіні одружився з дочкою відомого ліверпульського комерсанта - Рут Діксон. У пари народився син Рафаель-Анджело на прізвисько Бінки. У 1927-му хлопець трагічно загинув у ДТП: вони з матір'ю поїхали кататися на новому авто, яке юнак отримав в подарунок від батьків за успішне закінчення школи. Рут, яку викинуло з машини, вижила, а хлопець помер від отриманих травм.

Смерть єдиного сина занурила письменника у важку депресію, на тлі якої було розлучення з Рут в 1931 році. Самотній письменник їде з Лондона і селиться в Кліфорді, придбавши маленький затишний будинок біля озера. Тут за роботою і тихими холостяцькими радощами у вигляді риболовлі він тратить час, поступово лікуючись від туги.

Новий приплив життєвих сил письменник відчуває після змін в особистому житті: в 1935 році він вдруге одружується з колишньою невісткою, скульпторкою Христиною Діксон, прийнявши її дорослого сина Ланселота як рідного.

Однак дивна доля, здавалося, переслідувала літератора. У 1940 році Ланселот, тільки що вступивши до ВПС Британії, розбивається в авіакатастрофі прямо на очах у Сабатіні і його дружини, роблячи маневр над їхнім будинком. Сталося це, знову ж таки за дивним збігом, в день смерті Бінки. Причини загоряння літака так і не з'ясовані.

Одружившись на Христині, письменник щозими став їздити на швейцарський курорт Адельбоден - кататися на гірських лижах. У січні 1950 року з дружиною, як звичайно, відправилися в довгоочікувану поїздку, хоча Сабатіні був уже дуже слабкий. Пережиті втрати дітей не могли не відбитися на його здоров'ї. Майже весь час літератор проводив в ліжку, а 13 лютого 1950 року Рафаель Сабатіні помер.

Видатний романіст-історик похований в улюбленому ним Адельбодені. Його могилу прикрашає не фотопортрет, а прекрасний пам'ятник, виконаний рукою дружини Христини. Сабатіні зображений падаючим обличчям униз, рука його стискає ручку, вірний інструмент його творчості.