Веселі та трагічні шляхи Остапа Вишні

                                                                                                                                                                        "Оті дурні,                                                                                                                          що кричать «націоналіст!", не розуміють і ніколи                                                                                                                           не зрозуміють, що  я зумів об'єднати любов до                                                                                                                             мого народу з любов'ю до всіх народів  світу!»                                                                                                                                                                                     Остап Вишня

13 листопада виповнюється 135 років від дня народження українського письменника Остапа Вишні. Упродовж життя він написав близько двох з половиною тисяч творів: гуморески, нариси, фейлетони, памфлети, мемуари, щоденник, переклади і здобув всенародне визнання самобутнього майстра української сатири й гумору. Започаткував у літературі новий жанр – усмішку чи "реп’яшок". Справжнє ім’я – Павло Губенко. З дитинства захоплювався творчістю земляка – Миколи Гоголя, "Тараса Бульбу" зачитав до дірок. Ім’я одного з синів головного героя узяв за псевдонім, а Вишня – бо любив вишні. А ще на Полтавщині біля кожної оселі росли вишневі дерева. 

Родина Губенків виростила сімнадцятьох дітей, другим з яких був Павло. "Батьки гарно молилися Богові, якщо він їм подарував стількох дітей", –  писав у  автобіографії Остап Вишня.

У Зіньківській школі вчився разом з Миколою Зеровим. Потому отримав медичну освіту, під час Першої світової війни працював у хірургічному відділенні Південно-Західної залізниці. На 1919-й був  начальником медично-санітарного управління Міністерства залізниць УНР.  Там він зблизився з багатьма офіцерами Української Галицької армії та Дієвої Армії УНР, яка стала своєрідною візитівкою його творчості.

Більшовики двічі заарештовували Остапа Вишню. 1934-го засудили до 10 років таборів за "терористичну змову". Начебто,  він готувався здійснити замах на українофоба ІІ секретаря ЦК КП(б)У Павла Постишева. На допитах, відкидаючи безглузді звинувачення, Остап Вишня намагався жартувати, що "в такому випадку, чому б не звинуватити мене і в зґвалтуванні Клари Цеткін". Покарання відбував в Ухтимсько-Печорському таборі. 1937-го його мали розстріляти. Для цього етапували до іншого табору через річку Печору. Оскільки крига вкрила річку, заарештованих довго не могли доправити до місця призначення. За цей час начальника табору розстріляли, а наказ про страту Остапа Вишні загубився.

1943-го року Микита Хрущов на прохання Олександра Довженка умовив Сталіна звільнити Остапа Вишню, аби він своєю творчістю надихав на «боротьбу з нацистами та українським підпіллям». Письменник написав збірку памфлетів про "буржуазних націоналістів" "Самостійна дірка", що врятувало його від подальших репресій.

Письменник-гуморист, засновник нового художнього жанру "нарис-усмішка" помер 28 вересня 1956 року.

 "Мабуть, з часів Котляревського не сміялась Україна таким життєрадісним, таким іскрометним сміхом, яким вона засміялася знову у прекрасній творчості Остапа Вишні", — сказав Олесь Гончар над труною письменника.

Остапу Вишні судилося жити й працювати у часи ленінських в'язниць та і сталінських таборів. Але його ім'я, як за його життя, так і зараз, викликає посмішку у тих, хто хоча б раз читав або чув про його твори.

Запрошуємо користувачів центральної бібліотеки ПМТГ переглянути добірку літератури, де представлені твори видатного майстра гумору.