Людям на добро: творчість Миколи Сингаївського

Серед зеленошумних поліських сосен на Житомирщині біліє стінами чепурних хат село Шатрище. Його дуже люблять лелеки: з ранньої весни до пізньої осені бродять вони берегами озер і тихої, прозорої річки Уж. «Лелеки для мене – символ вірності рідній землі», — напише згодом поет Микола Сингаївський. Тут у селі Шатрище Житомирської області в сім’ї хлібороба 12 листопада 1936 року народився Микола Федорович Сингаївський.

Зовсім малим Микола пережив лихоліття війни, важкі перші повоєнні роки. У школі вчився в місті Коростені, вже тоді пробуючи свої сили в поезії. Якийсь час працював у колгоспі, на будовах Кривого Рогу і Києва. Працював і вчився. В 1961 році Микола Сингаївський закінчив філологічний факультет Львівського університету і почав працювати в пресі. Друкуватися Микола почав ще у школі. Вихід на люди дали районна газета «Радянське Полісся» та обласна «Радянська Житомирщина». Школярем восьмого класу Микола зі сцени вітав  Максима Рильського. Пізніше в газеті з’явилась добірка віршів хлопця із напутнім словом сивочолого майстра.

У 1958 році побачила світ перша збірка для дітей «Жива криничка». Схвальним словом про неї відгукнувся Михайло Стельмах. Відтоді прийшло до читача понад сорок книжок Миколи Сингаївського – поетичних і прозових. Половина з них – для дітей.

Микола Сингаївський плідно працював на ниві дитячої літератури – він видав багато віршованих збірок для читачів молодшого шкільного віку, чимало перекладав з польської, болгарської мов, і його поезії перекладалися на болгарську, польську, румунську, німецьку мови.

А ще Микола Сингаївський - автор багатьох пісень. Поезія Сингаївського – це суцільна пісня. Багато віршів поета покладено на музику. Та й ті вірші, яких не торкалися композитори, також співучі і музичні. «Вони як пісня, прості, змістовні, — як зазначив Валентин Бичко. — Кожне слово навантажене – в нім і барви, і думка, і почуття».

Микола Сингаївський – автор знаменитої пісні «Чорнобривці». Будучи студентом філологічного факультету Київського університету, Микола Сингаївський зі студентами-активістами вперше потрапив до Франції. У Парижі він побачив раптом величезну клумбу з різноманітними квітами, що довкруж обсіяні були саме чорнобривцями. Це справило на нього величезне враження – це ж були квіти його рідної землі. Саме там, у Франції, і були написані перші рядки невмирущих  «Чорнобривців»:

«Чорнобривців насіяла мати

У моїм світанковім краю.

Та й навчила веснянки співати

Про квітучу надію свою.»

Письменник жив і працював в Києві, але природа і люди Полісся знайшли постійну прописку в його поетичних творах, починаючи з першої збірки «Жива криничка» (1958) і до останніх збірок: «Ми – громадяни», «Стежка до криниці», «Тепла земля», «Калиновий вітер».

Поет зізнавався: «В душі я відчуваю безмежну вдячність своєму краю. Там на все життя я відчув смак житнього хліба і джерельної води. Джерела, або живі кринички – так називають їх на Поліссі – б’ють тут з-під кожного пагорбка. Звідси витоки моєї творчості».

Микола Федорович Сингаївський — лауреат премії імені Лесі Українки за поетичні твори для дітей (1990). Помер поет 22 лютого 2013 року. В 2013 році  було засновано Міжнародну літературно-мистецьку премію імені Миколи Сингаївського.

 Миколу Федоровича Сингаївського за ніжні ліричні поезії прийнято називати поліським соловейком. Його «Чорнобривці» відомі на увесь світ. У 2024році майстру пера виповнилося б 95 років.

Безумовно, всією справою  творчого життя митця завжди була пісенна поезія. Це той жанр мистецтва, до якого особливо була небайдужа душа поета.

«…Душа моя від пісні порадіє,

Що збудить найніжніші почуття…»

Воістину пісні Миколи Сингаївського з любов’ю співає народ, іноді навіть не знаючи імені поета. Його пісні ще за життя стали народними, а це чи не найвище визнання для митця.

Запрошуємо користувачів центральної бібліотеки ПМТГ насолодитися поетичним словом митця.