28 травня 2020 року відзначаємо Вознесіння Господнє. Про народні традиції - з книги Василя Скуратівського "Дідух".

Джотто ді Бондоне (1267—1337). Вознесіння Христа.
Капелла Скровені в місті Падуя, Італія

Василь Скуратівський

НЕ ПРИЙДЕТЬСЯ В СЕРЕДУ ВШЕСТЯ!

( з книги "Дідух. Свята українського народу")

До свят, котрі не тримаються числа, а тримаються дня, належить і Вознесіння Господнє (Знесіння, Вшестя, або Шестя). Свято це за церковним календарем є одним з найважливіших, так званих дванадесятих, і залежних од Великодня. Його відзначають на сороковий день Христового воскресіння.

У 2020 році Вознесіння Господнє відзначаємо у четвер, 28 травня.

В Євангелії од Луки, зокрема, мовиться:

"І Він вивів за місто їх (учнів своїх) аж до Віфанії, і, піднявши руки Свої, благословив їх.

І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них і на небо возноситися.

А вони поклонилися Йому, і повернулися до Єрусалиму з великою радістю.

І постійно вони перебували в храмі, прославляючи і благословляючи Бога".

Ось так, на сороковий день після воскресіння Ісус Христос вознісся на небо. Цей день випадає завжди на четвер. З цього приводу в народі кажуть: «Не прийдеться в середу Вшестя».

 За народними віруваннями, на Вшестя найактивніше проростає зело, де б воно не росло — у полі, лісі чи на горі — «все зноситься від землі вгору». Щоб не заважати його буйному росту, селяни в цей день не працювали, а «лишень посилали молитву Творцеві світу».

 Відтак, якщо протягом сорока днів ще можна було христосуватись, себто казати «Христос воскрес!», то після Вшестя такі вітання уже заборонялися, «бо в храмах ховають плащаницю».

 Саме для цієї відзнаки люди готували спеціальне обрядове печиво у формі драбинок, «щоб було по чому Христові вилізти на небо».

Вознесіння Господнє. Про народні традиції - з книги Василя Скуратівського Дідух. Печиво Драбинки.

Такі «драбинки» відносили на могили своїх рідних і поминали померлих.

У деяких регіонах випікали поминальні паски і фарбували яйця, але їх уже не освячували в церкві.

Окрім «драбинок», на Чернігівщині та Сумщині готували тонкі млинці з пшоняного борошна. Їх у народі називали «божими онучами» (до речі, так деінде йменували й налисники).

На Вознесіння селяни обходили свої посіви, бо «на Вшестя жито вже починає викидати колос».

 Молодь у цей день організовувала на природі різноманітні забави.

Вшестя було й останньою межею посіву зернових та городини. З цією роботою потрібно було впоратися до Зелених свят, адже за десять днів вже приходила Трійця.

 Вважалося, якщо на Вознесіння гарна погода, то на добрий врожай, а коли слякотлива — то на недорід.

За матеріалами: Василь Скуратівський. "Дідух. Свята українського народу". Ілюстрації та художнє оформлення О. Коваля, Н. Коваль. Київ, «Освіта», 1995 рік, стор. 134 - 136.