Книжкова скарбниця

Квіти… Квіти… Чарівні квіти, Різнобарвні, великі й малі… Ви умієте душу зігріти, Бо й самі ви – душа  Землі… У самому серці Полтавської міської територіальної громади, на абонементі місцевої бібліотеки, розгорнувся чудовий інформаційний вернісаж під назвою "Караван історій про квіти". Він став справжнім святом для душі, запрошуючи кожного відвідувача в захоплюючий світ природи, символіки та літературної краси. Вже з порогу абонементу погляд зачарував величезний, яскраво оформлений заголовок вернісажу, що був витончено створений у формі квітки, яка розквітла кольорами на тлі книг. Видання, представлені на вернісажі, як пелюстки квітів, відкривають перед відвідувачами неймовірний світ. На полицях можна побачити книги, що детально описують особливості догляду за різноманітними видами кімнатних рослин, їх потреби у воді, світлі, температурі, а також методи розмноження та боротьби з хворобами. Це  справжня  експозиція, яка розповідає про красу квітів через літера...

Леся Анастасіївна Воронина – українська письменниця, перекладачка, журналістка, радіоведуча,  член Асоціації українських письменників у цьому році святкує своє 70-річчя. Народилась майбутня письменниця 21 березня 1955 року у Києві. Змалечку чула в сім’ї прекрасну українську мову, адже мама Лесі, Надія Миколаївна Гордієнко-Андріанова, була перекладачем українською художніх творів, блискуче знала українську, німецьку, перекладала з французької, болгарської, захоплювалась есперанто.  Лесин тато, Анастасій Прохорович, за професією – художник-оформлювач, походив із письменницької родини. Його батько, Прохор Данилович Воронин, друкувався ще до революції, дружив зі Степаном Васильченком, Гнатом Хоткевичем. Батьки Лесі дуже любили книжки, тож вони для дівчинки змалку були цілим світом – виховували її, вчили життю. Різні джерела зазначають, що Леся – це несправжнє ім’я письменниці. Проте, це не зовсім так. Дівчинку батьки назвали Лесею на честь Лесі Українки, та в паспортному столі...

Твори цієї поетеси не друкували аж 16 років. Попри це вона продовжувала писати, хоч і “в шухляду”. Вона відмовилася від деяких нагород, бо “не носить політичної біжутерії”. Не терпить мовчання, фальші, завжди говорить лише правду, безкомпромісна, “по-письменницьки усамітнена” та віддана своїм ідеям. Такою є українська поетеса, письменниця, громадська діячка Ліна Костенко, яка 19 березня святкує свій день народження. Це гарний привід ще раз звернутися до творчості Ліни Василівни, перечитати її поезію та прозові твори, які надихають повірити в свої сили та вчать бути собою за будь-яких обставин. Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року в місті Ржищів на Київщині у вчительській родині Василя та Зінаїди Костенків. Батько був поліглотом, який самотужки вивчив 12 мов. Завдяки своїй ерудиції він викладав ледве не всі предмети в школі. Коли маленькій Ліні було 6 років, батьки забрали її до Києва, де вона навчалася у школі на Трухановому острові. Навесні острів часто затоплювало, т...

Працівники Центральної бібліотеки ПМТГ презентують роман Кирила Круторогова   «#Бомбардир», який з’явився на наших   книжкових полицях. Книга написана креативно, інтригуюче. Автор Кирило Круторогов – відомий український футбольний коментатор, журналіст.   «#Бомбардир» - його літературний дебют. Жанр твору можна визначити, як спортивна драма, футбольний реалізм.   Дуже щемка історія про хлопця з маленького містечка, для якого футбол став сенсом життя і рятівною соломинкою. Головний герой Сергій Гайдук – образ збірний. Футболістом київського «Динамо» зацікавився професійний англійський клуб «Манчестер Юнайтед». Англійський клуб наймає українського журналіста для того, щоб дізнатися про футболіста все: найдрібніші нефутбольні деталі. Журналіст стає своєрідною тінню головного героя, буквально копається в брудній білизні, стикається з перешкодами, які створює його агент і не тільки… Розв’язка сюжету – інтригуюча. Футбольна тема роману не повинна відлякувати читачі...

Один із найяскравіших голосів сучасної української літератури, Юрій Андрухович, 13 березня святкує свій день народження. Він – не просто письменник, а справжній творець світів, алхімік слів, який перетворює буденність на містифікацію, а реальність – на карнавал. Його творчість – це вічний діалог з часом, історією та простором, де межі між минулим і майбутнім розмиваються, а слова набувають несподіваних відтінків. Його поезія дихає міськими площами, наповненими ехо старовинних легенд, і водночас бринить бурлескним сміхом, що змішує патетику з іронією. Його проза – це лабіринт, де антигерої в пошуках сенсу блукають між містами і снами, між минулим і теперішнім, між світлом і тінню. Його тексти – це подорож, де кожен розворот сторінки веде нас до нового горизонту. Вони пахнуть кавою львівських ранків і розчиняються у сутінках європейських вулиць. Вони провокують, бентежать, змушують сміятися крізь сльози і замислюватися над тим, ким ми є, куди йдемо і що залишимо після себе. Юрій Ан...

Центральна бібліотека Полтавської МТГ стала одним із активних учасників, що долучилися до ініціативи “Листи до вільного Криму”, мета якої  - нагадати про українських бранців Кремля, продемонструвати, що ними цікавляться та про них турбуються. В межах цієї акції користувачі книгозбірні пишуть листи незаконно ув’язненим українцям, яких окупаційні адміністрації утримують в окупованому Криму або з окупованого Криму депортували на територію рф. Ці листи є своєрідним інструментом підтримки тих, хто знаходиться в російському полоні, способом відчути, що вони незабуті, а ми про них пам’ятаємо та чекаємо додому. Попри ґрати, які стримують тіла кримських політв’язнів, їхні душі та серця вільні.  Надихаючу атмосферу для написання листів створила і виставка робіт «Крим очима дітей» талановитих вихованців Полтавської дитячої художньої школи імені Святослава Пашинського, яка розгорнулася в читальній залі бібліотеки.

Тиша бібліотеки  сповнена особливого змісту. Сьогодні тут оживають історії, які написані серцем, пережиті душею. У Центральній бібліотеці ПМТГ оформлена літературна вітрина «Все, що душа довірила словам», присвячена творчості Світлани Талан – письменниці, яка змушує замислитися, співпереживати, відчувати. На виставкових стендах виблискують обкладинки її книг – «Коли ти поруч», «Не вурдалаки», «Розколоте небо». Кожен роман – це справжня історія, народжена життям, розказана так просто і правдиво, що від них неможливо відірватися. Гості з цікавістю перегортають сторінки, немов торкаючись чиїхось доль, таких реальних, таких знайомих. Світлана Талан пише про українських жінок – сильних, ніжних, сміливих. Вона довіряє словам свої переживання, біль, надію. Її книги – це не просто художні твори, це голос часу, відлуння подій, які важливо пам’ятати. Літературна вітрина стала особливим моментом єднання з письменницьким словом, сповненим людяності, чесності й любові до України. Виставка...