Нові книги від Українського інституту книги

Даніель Бовуа народився 1938 р. на півночі Франції. Студіював російську й польську мови, проте темою докторської дисертації вибрав  історію. Уже тоді зацікавився Україною. Після роботи на посаді директора Центру французької цивілізації у Варшавському університеті (1969-1972) і праці у Національному центрі наукових досліджень у Парижі (CNRS: 1972-1977) захистив дисертацію «Просвітництво й суспільство у Східній Європі. 1803-1832», яка тричі була видана польською: «Szkolnictwo polskie na ziemiach litewsko-ruskich. 1803-1832» («Польське шкільництво на литовсько-руських землях») (1991) і «Wilno – polska stolica kulturalna zaboru rosyjskiego. 1803-1832» («Вільно – польська культурна столиця анексованих Росією земель») (2010,2012).

Д. Бовуа – засновник і очільник Наукового центру польської культури у Лілльському університеті (1978-1992), директор Центру історії слов’ян в університеті Париж І – Пантеон-Сорбонна, єдиного свого роду у Франції (1994-1998). Від 1980 р. його наукові пошуки зосередилися на історії Правобережної України. Підсумком досліджень стала публікація трьох книжок, які були перекладені польською, російською та українською мовами. Саме вони становлять основу цього тому.

Даніель Бовуа - зарубіжний член Польської академії наук (PAN) і Польської академії знань (PAU) та Національної академії наук України, доктор honoris causa Вроцлавського, Варшавського й Краківського університетів. У 1992-2000 рр. - президент Французької асоціації українознавства (AFEU). На сьогодні в Україні опублікував низку статей, зокрема про Пилипа Орлика, Костомарова як натхненника Проспера Меріме та різнопланові міркування про російсько-польсько-українські взаємодії.

«Трикутник Правобережжя: царат, шляхта і народ. 1793-1914 рр.»

Книжка видатного французького історика-славіста Даніеля Бовуа присвячена історії Правобережної України — Київщини, Волині й Поділля – у складі Російської імперії (1793–1914).

У центрі авторської уваги — боротьба між російським самодержавством та польськими елітами за панування в цьому регіоні, зокрема, за контроль над українським селянством. Автор показує складнощі входження колишніх земель Речі Посполитої в імперію Романових, пояснює, чому польська землевласницька аристократія усупереч зростанню російського націоналізму залишалася аж до 1917 р. привілейованою і успішною групою; висвітлює драматичну долю майже забутих істориками «проміжних» категорій населення, які не вписалися в жорстку станову ієрархію російського суспільства. Доводячи нереалістичність усіх проєктів як полонізації, так і русифікації основної маси населення Правобережжя, автор подає формування української нації як закономірний продукт історичних умов, що склалися на цих теренах.

Книжка адресована історикам, викладачам, студентам, а також широкому колу читачів, які цікавляться вітчизняною минувшиною.